Ситник Михайло Васильович

Визначення і загальна характеристика

СИ́ТНИК Михайло Васильович (06. 06. 1920, м. Васильків Білоцерківського пов. Київської губ., нині Обухівського р-ну Київської обл. — 21. 09. 1959, м. Чікаґо, США) — поет, редактор, мемуарист. Чоловік Г. Черінь. Студіював у Київському педагогічному інституті. Літературну діяльність розпочав наприкінці 1930-х рр. 1941 працював редактором у київському журналі «Літаври», у Пресбюро УПА. Перші дві збірки поезій («Від серця» й «Нові обрії») вийшли під час німецької окупації України у Василькові 1942. Від 1944 — на еміграції (Прага, Німеччина, США), де й вийшла його збірка «Відлітають птиці» (Гамбурґ; Гайденау, 1946), віршована повість «Залізничий сторож» (Мюнхен, 1947), присвячена героям УПА. Посмертне видання його творів — «Цвіт папороті» (Торонто, 1975). Писав також оповідання, фейлетони і гуморески. Видав спогади про О. Телігу, І. Ірлявського й І. Рогача («Кров на квітах», 1948). Його літературну спадщину надрукував М. Неврлий у збірці «Катам наперекір» (К., 1998).

Завантажити статтю