Радовський Володимир Сергійович

Визначення і загальна характеристика

РАДО́ВСЬКИЙ Володимир Сергійович (21. 01. 1937, Чернігів) — прозаїк-документаліст, публіцист, журналіст. Член АУП (1994), НСПУ (1995), НСЖУ (1967). Закінчив Львівський університет (1959). Відтоді — на журналістській роботі: літпрацівник газети «Молодь Закарпаття», власкор «Спортивної газети» у західних областях України, старший кореспондент газет «Львовская правда» (1965–68) та «Високий Замок» (1991–99); був інспектором із реклами і пропаганди Львівського облкниготоргу (1968–72), директором об’єднання кінотеатрів (1978–86). Від 2005 мешкає в Німеччині (м. Карлсруе), де працює в архівах, досліджуючи козацький рух на Правобережній Україні. Літературну діяльність розпочав 1955. Твори друкували в журналах «Жовтень» (потім «Дзвін»), «Україна», «Літопис Червоної Калини» та ін. Автор художньо-документальних повістей «Б. М. Дашкевич» (1970, співавт.), «Гроза над Волинню» (1979), «Небезпечне доручення» (1983; усі — Львів), «Історія однієї телефоністки» (К., 1983); збірників нарисів «Книги живуть і борються» (Уж., 1986), оповідань і нарисів «Золотий дукат на козацькій шаблі» (Л., 1994). Р. притаманні тяжіння до історичної правди, вивчення теми за якнайповнішим бібліографічним описом, пошуки невідомих документів.

Завантажити статтю