Петров Іван Юхимович

Визначення і загальна характеристика

ПЕТРО́В Іван Юхимович (18(30). 09. 1896, м. Трубчевськ Орловської губ., Росія — 07. 04. 1958, Москва) — військовик. Генерал армії (1944). Герой Радянського Союзу (1945). Учасник воєнних дій 1918–20 і 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. Закінчив Карачевську учительську семінарію (Росія, 1916), Олексіївське юнкерське училище (Москва, 1917). Відтоді служив у Червоній армії, зокрема брав участь у боях із Армією УНР. Від липня 1941 — командир 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії на Південному фронті, згодом — Приморської і 44-ї армії; від жовтня 1942 — командувач Чорноморської групи військ Закавказького фронту, від травня 1943 — Північно-Кавказького фронту, від березня 1944 — 33-ї армії Західного фронту, від квітня 1944 — 2-го Білоруського, від серпня 1944 — 4-го Українського фронтів; від квітня 1945 — начштабу 1-го Українського фронту. Один із керівників оборони Одеси та Севастополя. Війська під його командуванням брали участь у Керченсько-Ельтигенській десантній операції, визволенні Таманського півострова, м. Майкоп, Краснодар, Новоросійськ (усі — РФ). Відзначився під час Східно- і Західно-Карпатської, Берлінської, Празької наступальних операцій. Від 1945 — командувач військами Туркестанського військового округу; від 1953 — начальник Головного управління бойової і фізичної підготовки Міністерства оборони СРСР; від 1955 — 1-й заступник головнокомандувача Сухопутних військ СРСР; від 1957 — головний науковий консультант заступника міністра оборони СРСР.

Завантажити статтю