Петров Іван Юхимович

ПЕТРО́В Іван Юхимович (18(30). 09. 1896, м. Трубчевськ Орловської губ., Росія — 07. 04. 1958, Москва) — військовик. Генерал армії (1944). Герой Радянського Союзу (1945). Учасник воєн­них дій 1918—20 і 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Карачевську учительську семінарію (Росія, 1916), Олексіївське юнкерське училище (Москва, 1917). Від­тоді служив у Червоній армії, зокрема брав участь у боях із Армією УНР. Від липня 1941 — командир 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії на Пів­ден­ному фронті, згодом — Приморської і 44-ї армії; від жовтня 1942 — командувач Чорноморської групи військ Закавказького фронту, від травня 1943 — Пів­нічно-Кавказького фронту, від березня 1944 — 33-ї армії Західного фронту, від квітня 1944 — 2-го Білоруського, від серпня 1944 — 4-го Українського фронтів; від квітня 1945 — нач­штабу 1-го Українського фронту. Один із керівників оборони Одеси та Севастополя. Війська під його командува­н­ням брали участь у Керченсько-Ельтигенській десантній операції, визволен­ні Таманського пів­острова, м. Майкоп, Краснодар, Новоросійськ (усі — РФ). Від­значився під час Східно- і Західно-Карпатської, Берлінської, Празької на­ступальних операцій. Від 1945 — командувач військами Турке­станського військового округу; від 1953 — начальник Головного управлі­н­ня бо­йової і фізичної під­готовки Міністерства оборони СРСР; від 1955 — 1-й за­ступник головнокомандувача Сухопутних військ СРСР; від 1957 — головний науковий консультант за­ступника міністра оборони СРСР.