Пашуто Володимир Терентійович
Визначення і загальна характеристика
ПАШУ́ТО Володимир Терентійович (Пашуто Владимир Терентьевич; 19. 04. 1918, Петроград, нині Санкт-Петербург — 17. 06. 1983, Москва) — російський історик. Доктор історичних наук (1959), член-кореспондент АН СРСР (1976). Закінчив історичний і філологічний факультети Ленінградського університету (нині Санкт-Петербург, 1941). Відтоді перебував на комсомольській роботі; від 1949 працював у Інституті історії СРСР АН СРСР (Москва): від 1969 — засновник і завідувач сектору історії найдавніших держав на території СРСР, від 1977 — завідувач відділу історії докапіталістичних формацій; водночас від 1970 — професор Московського обласного педагогічного інституту. Наукові дослідження: становлення й еволюція феодалізму і ранніх держав; функціонування державних інститутів, дипломатія та зовнішня політика Київської Русі. 1977 започаткував серію видань давніх рукописних текстів з історії Східної Європи домонгольського часу з науковими коментарями — звід «Древнейшие источники по истории народов СССР» та щорічник «Древнейшие государства на территории СССР».
Додаткові відомості
- Основні праці
- Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. 1950; Образование Литовского государства. 1959; Древнерусское государство и его международное значение. 1965 (співавт.); Внешняя политика Древней Руси. 1968; Пути развития феодализма. (Закавказье, Средняя Азия, Русь, Прибалтика). 1972 (співавт.); Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства: Киевская Русь и исторические судьбы восточных славян. 1982 (співавт.); усі — Москва.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина .jpg)
