Сургай Микола Сафонович

СУРГА́Й Микола Сафонович (20. 11. 1933, с. Любівка Краснокутського, нині Богодухівського р-ну Харківської обл. — 26. 12. 2009, Донецьк) — гірничий інженер, політичний діяч. Доктор технічних наук (2002). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Герой України (2003). Народний депутат України (1994—98). Орден «За заслуги» 3-го (2001) та 2-го (2008) ступенів. Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський гірничий технікум (1953) та Вищі інженерні курси при Донецькому індустріальному ін­ституті (1959). Працював 1953—66, 1970—82 у ВО (до 1975 — комбінат) «Донецьквугі­л­ля»: 1961—63 — директор шахти «Східна», 1963—66 — директор шахти «Мушкетовська-Заперевальна» № 1, 1970—73 — за­ступник начальника комбінату, 1973—75 — директор шахти «Жовтнева», головний інженер комбінату, 1975—78 — технічний директор — головний інженер ВО, 1978—82 — генеральний директор ВО; 1966—70 — керівник тресту «Пролетарськвугі­л­ля» (Донецька обл.); 1982—85 — 1-й за­ступник міністра, 1985—87 — міністр вугільної промисловості УРСР; 1987—90 — генеральний директор ВО «Донецькдержвугле­пром», начальник Донецького головного територіального управлі­н­ня вугільної промисловості; від березня до липня 1990 — 1-й за­ступник голови Державного комітету УРСР з на­гляду за без­печним веде­н­ням робіт у промисловості і гірничого на­гляду; 1990—94 — голова Державного комітету України з вугільної промисловості; від 1998 — директор Державного науково-дослідного, проєктно-кон­структорського і проєктного ін­ституту вугільної промисловості («УкрНДІ­проєкт», Київ). У ВР України 2-го склика­н­ня — член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транс­порту і звʼязку. Наукові дослідже­н­ня присвячені про­блемам роз­робле­н­ня та реалізації пер­спективних про­грам роз­витку вугільної промисловості України, забезпече­н­ня надійності функціонува­н­ня вуглевидобувного під­приємства як єдиного технологічного комплексу з компʼютеризованою системою управлі­н­ня. Брав участь в укла­дан­ні низки книг, присвячених ві­домим шахтарям і фахівцям у галузі вугільної промисловості, зокрема «Александр Федорович Засядько» (2000), «Шахтеры Украины — Герои Труда» (2001), «Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышлен­ности Украины» (2003), «Их по­двиг Чернобыль. Шахтеры в Чернобыле» (2006; усі — Київ). 

Завантажити статтю