Сургай Микола Сафонович

Визначення і загальна характеристика

СУРГА́Й Микола Сафонович (20. 11. 1933, с. Любівка Краснокутського, нині Богодухівського р-ну Харківської обл. – 26. 12. 2009, Донецьк) – гірничий інженер, політичний діяч. Доктор технічних наук (2002). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Герой України (2003). Народний депутат України (1994–98). Орден «За заслуги» 3-го (2001) та 2-го (2008) ступенів. Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський гірничий технікум (1953) та Вищі інженерні курси при Донецькому індустріальному інституті (1959). Працював 1953–66, 1970–82 у ВО (до 1975 – комбінат) «Донецьквугілля»: 1961–63 – директор шахти «Східна», 1963–66 – директор шахти «Мушкетовська-Заперевальна» № 1, 1970–73 – заступник начальника комбінату, 1973–75 – директор шахти «Жовтнева», головний інженер комбінату, 1975–78 – технічний директор – головний інженер ВО, 1978–82 – генеральний директор ВО; 1966–70 – керівник тресту «Пролетарськвугілля» (Донецька обл.); 1982–85 – 1-й заступник міністра, 1985–87 – міністр вугільної промисловості УРСР; 1987–90 – генеральний директор ВО «Донецькдержвуглепром», начальник Донецького головного територіального управління вугільної промисловості; від березня до липня 1990 – 1-й заступник голови Державного комітету УРСР з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничого нагляду; 1990–94 – голова Державного комітету України з вугільної промисловості; від 1998 – директор Державного науково-дослідного, проєктно-конструкторського і проєктного інституту вугільної промисловості («УкрНДІпроєкт», Київ). У ВР України 2-го скликання – член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’язку. Наукові дослідження присвячені проблемам розроблення та реалізації перспективних програм розвитку вугільної промисловості України, забезпечення надійності функціонування вуглевидобувного підприємства як єдиного технологічного комплексу з комп’ютеризованою системою управління. Брав участь в укладанні низки книг, присвячених відомим шахтарям і фахівцям у галузі вугільної промисловості, зокрема «Александр Федорович Засядько» (2000), «Шахтеры Украины – Герои Труда» (2001), «Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины» (2003), «Их подвиг Чернобыль. Шахтеры в Чернобыле» (2006; усі – Київ). 

Завантажити статтю