Білик Мирослав Степанович

Визначення і загальна характеристика

БІ́ЛИК Мирослав Степанович (11. 09. 1948, с. Оріховець Підволочиського, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) – архітектор. Доктор архітектури (1989), дійсний член Української академії архітектури (1998; від 1994 – керівник Галицько-Волинського центру). Заслужений архітектор України (1995). Член НСАУ (1986; у 1989–93 – голова правління Волинської обласної організації). Закінчив Львівський (1972) і Грузинський (1979, Тбілісі) політехнічні інститути. Працював 1973–75 інженером-архітектором у Зборівському р-ні (Тернопільська обл.); 1976–77 –проєктному інституті «Груздіпроміськбуд» (Тбілісі); 1979–88 – Тбіліському зональному НДІ експериментального проєктування; 1989–93 – заступник директора, головний архітектор Волинської філії проєктного інституту «Діпромісто» (Луцьк); 1993–95 – генеральний директор Тернопільського проєктного інституту; 1995–2006 – заступник, від 2009 – президент, голова наглядової ради ПрАТ «Терно-КОРС» (Тернопіль); водночас 1988–89 – доцент Українського інституту інженерів водного господарства (Рівне); 1990–92 – доцент кафедри образотворчого мистецтва Луцького педагогічного інституту; 1990–94 – доцент кафедри містобудівництва Львівського політехнічного інституту; від 2024 – професор Західноукраїнського університету (Тернопіль). 2006–09 – перший заступник голови Тернопільської облради. Голова Тернопільського відділення Українського товариства пам’яток історії та культури (1993–2010). Наукові дослідження: архітектура, будівництво, теорія і методологія містобудування, моніторинг формування курортно-рекреаційних систем, аналогове і системне моделювання, міждисциплінарний синтез. Серед реалізованих проєктів – павільйон Грузинської РСР на ВДНГ у Москві (1983), розвиток культурно-рекреаційної зони Боржомі–Бакуріані (Грузія, 1984), гуртожиток для студентів у Москві (1986), оздоровчий комплекс для дітей у смт Коджорі (Грузія, 1988), житловий будинок на вулиці 50-річчя Жовтня (Луцьк, 1989), комплексна регенерація історичної частини Луцьку, міст Горохів і Берестечко (нині обидва – Луцького р-ну, 1989–93), двохрамовий собор єднання християн Заходу і Сходу у смт Підволочиськ (1993–2010), генплан і регенерація історико-архітектурної забудови центральної частини м. Збараж (нині Тернопільського р-ну, 1994–95), Центр охорони праці на вулиці Шпитальна (1996–97), комплекс Новоапостольської церкви з адміністративно-житловим блоком на вулиці Збаразька (1999–2002), житловий комплекс на вулиці Підкови (2003–11), спортивний комплекс економічного університету (2010), реконструкція комплексу будівель обласного клінічного перинатального центру «Мати і дитина» на вулиці Замкова (2012–15) у Тернополі, спортивно-оздоровчий комплекс східних єдиноборств у Києві (2007), реконструкція палацу Гнєвошів для позашкільної роботи з учнівською молоддю у смт Золотий Потік Бучацького (нині Чортківського) р-ну (2016), бізнес-хаб «Територія успіху» в комплексі критого ринку (2018–19) та споруди для розвитку малого підприємництва в комплексі бізнес-хабу (2019–20) на вулиці О. Гончара в м. Чортків Тернопільської обл.

Завантажити статтю