Покровський Олексій Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПОКРО́ВСЬКИЙ Олексій Іванович (псевдоніми: А. Ивановский, А. Каменецкий; 11(23). 03. 1868, Санкт-Петербург — 14. 09. 1928, м. Ніжин, нині Чернігівської обл.) — історик античності. Дійсний член Історико-філологічного товариства при Історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині (1894). Закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету (1889), де був залишений для підготовки до професорського звання, а згодом працював: 1892–93 — приват-доцент кафедри всесвітньої історії; 1894–1905 — екстраординарний професор кафедри всесвітньої історії, водночас 1895–98 — учений секретар Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька; від 1905 — приват-доцент, від 1906 — екстраординарний професор кафедри загальної історії Університету св. Володимира у Києві. Також викладав на Київських вищих жіночих курсах та в Археологічному інституті. 1905 захистив магістерську дисертацію «О красноречии у древних эллинов», 1916 — докторську дисертацію «О хронологии Афинской истории VI ст. до Рождества Христова». 1922 через матеріальну скруту повернувся до Ніжина, працював у ІНО: лектор всесвітньої історії, історії революційних рухів, дійсний член та керівник секції античної культури науково-дослідної кафедри (від 1926). Позаштатний співробітник ВУАН (1922–28), співробітник Київської науково-дослідної кафедри марксизму-ленінізму (1925–28) та Київської філії Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців (1927). У 1920-х рр. отримував невелику фінансову допомогу від Всеукраїнського комітету сприяння вченим. Як історик сформувався під впливом санкт-петербурзької епіграфічної школи Ф. Соколова. У методологічному плані спирався на позитивістські засади. Вирізнявся широкими науковими зацікавленнями, ерудицією, красномовним викладом і надзвичайно докладним та скрупульозним аналізом джерел. Для текстів наукових студій П. характерний значний, інколи надмірний, науковий апарат. Автор праць з історії Стародавньої Греції. Вивчав походження афінської хронології, обстоював думку, що Афінська держава завжди була демократією.

Завантажити статтю