Філіпченко Юрій Олександрович

ФІЛІ́ПЧЕНКО Юрій Олександрович (01(13). 02. 1882, с. Злинь Орловської губ., Росія — 20. 05. 1930, Москва, похований у Ленін­граді, нині Санкт-Петербург) — вчений-генетик. Професор (1919). На­вчався у Військово-медичній академії у Санкт-Петербурзі, закінчив Санкт-Петербурзький університет (1906; під час на­вча­н­ня брав участь у політичних акціях, за що був заарештований), де й працював (з пере­рвами): від 1918 — завідувач лабораторії генетики та екс­периментальної зоології, реорганізованої 1919 у кафедру. 1910–17 — на зоотехнічній станції «Асканія-Нова» (нині Каховський р-н Херсонської обл.). 1911–12 пере­бував у закордон­ному науковому від­ряджен­ні в Німеч­чині та Італії з метою написа­н­ня магістерської дисертації. 1917 захистив дисертацію «Изменчивость и наследствен­ность черепа у млекопитающих» на ступінь доктора зоології та порівняльної анатомії. 1920 ініціював створе­н­ня та очолив лабораторію генетики й екс­периментальної зоології у Петергофському природничо-науковому ін­ституті (Петро­град, нині Санкт-Петербург); від 1921 — організатор і завідувач Бюро з євгеніки (від 1930 — Лабораторія генетики АН СРСР). 1926 ініціював екс­педиції у Середню Азію з ви­вче­н­ня порід великої рогатої худоби, результати яких стали основою племін­ної роботи у 1930-і рр. Наукові дослідже­н­ня у галузях морфології, еволюційної біо­логії, генетики та селекції. Описав механізми кількісної мінливості спадкових ознак на прикладі сортів пшениці. За­пропонував терміни «мікроеволюція» та «макроеволюція». Автор дослідже­н­ня зі схрещува­н­ня бізонів, зубрів і корів в «Асканії-Новій».