Саченко Олена Володимирівна
Визначення і загальна характеристика
САЧЕ́НКО Олена Володимирівна (17. 11. 1968, Чернігів) — графік, живописець. Обласна премія імені М. Коцюбинського (2012). Членкиня НСХУ (1994). Закінчила Республіканську художню середню школу імені Т. Шевченка (1986; викладач Є. Звєздов), приватну студію художника-монументаліста М. Шкарапути (1986–87; обидві — Київ), Чернігівський педагогічний інститут (1994). Працювала відповідальним секретарем Чернігівської обласної організації НСХУ (2008–12, 2020–24). Відтоді — на творчій роботі. Для творчості С. характерне поєднання абстракціонізму, імпресіонізму, символізму та декоративності. Твори вирізняються яскравим колоритом, відчуттям життєрадісності. Учасниця обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1992. Персональні — у Празі (2005), Чернігові (2009, 2011, 2012 — дві експозиції, 2013, 2015, 2017–18, 2021, 2023), Одесі (2012). Деякі твори С. зберігають у Чернігівському художньому музеї, Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. Коцюбинського, Одеському будинку-музеї імені М. Реріха, художній галереї Г. Ващенка в Гомелі (Білорусь).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Натюрморт» (1991), «Соняшники» (1993), «Міф», «Дерево», «Човен» (усі — 1994), «Непорушена цілісність», «Аста. Перлинове намисто» (обидва — 2007), «Відношення», «Гарній настрій» (обидва — 2008), диптих «Те, що в нас» (2009), триптих «Миротворці» (2011), «Червоне та смугасте», «Голоси забутих предків. Рід. Орел», «Голоси забутих предків. Симаргл», «Дівчина на ім’я Таль» (усі — 2022), «Пам’ять Трипілля», «Єрусалим. Грецький ринок» (обидва — 2023), «Мцхета. Злиття Кури й Арагві», «Початок червня. Півонії», «Вечір» (усі — 2024), «Франція. Вечірня тиша» (2025).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
