Федоровський Олексій Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ФЕДОРО́ВСЬКИЙ Олексій Олександрович (18(30). 03. 1897, с. Руська Халань Курської губ., нині Бєлгородської обл., РФ — 28. 08. 1981, Київ) — лікар-хірург, гематолог, трансфузіолог. Доктор медичних наук (1949), професор (1951). Заслужений діяч науки УРСР (1959). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1982, посмертно). Закінчив Харківську медичну академію (1921), де відтоді й працював (згодом інститут). 1926–34 — доцент кафедри хірургії Українського інституту удосконалення лікарів та водночас в Українському НДІ гематології, переливання крові та невідкладної хірургії (обидва — Харків); 1935–41 — директор Київського НДІ гематології та переливання крові; за сумісництвом — завідувач кафедри невідкладної хірургії та переливання крові Київського інституту удосконалення лікарів. Під час 2-ї світової війни служив військовим лікарем. 1946–48 — у системі МОЗ УРСР. Від 1949 — у Київському медичному інституті: 1953–69 — засновник і завідувач, 1970–81 — професор-консультант кафедри шпитальної хірургії, водночас 1957–58 — декан педіатричного факультету. 1959 заснував клініку опікової хвороби. Головний гематолог МОЗ УРСР (від 1948). Наукові дослідження: експериментальна та клінічна хірургія, гематологія, трансфузіологія, організація служби крові та допомоги хворим з опіками. Розробив консервант крові «Натрог» (премія імені М. Бурденка АМН СРСР, 1951).

Завантажити статтю