Федоровський Олексій Олександрович

ФЕДОРО́ВСЬКИЙ Олексій Олександрович (18(30). 03. 1897, с. Руська Халань Курської губ., нині Бєлгородської обл., РФ — 28. 08. 1981, Київ) — лікар-хірург, гематолог, транс­фузіолог. Доктор медичних наук (1949), професор (1951). Заслужений діяч науки УРСР (1959). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1982, посмертно). Закінчив Харківську медичну академію (1921), де від­тоді й працював (згодом ін­ститут). 1926—34 — доцент кафедри хірургії Українського ін­ституту удосконале­н­ня лікарів та водночас в Українському НДІ гематології, пере­лива­н­ня крові та невід­кладної хірургії (обидва — Харків); 1935—41 — директор Київського НДІ гематології та пере­лива­н­ня крові; за сумісництвом — завідувач кафедри невід­кладної хірургії та пере­лива­н­ня крові Київського ін­ституту удосконале­н­ня лікарів. Під час 2-ї світової війни служив військовим лікарем. 1946—48 — у системі МОЗ УРСР. Від 1949 — у Київському медичному ін­ституті: 1953—69 — засновник і завідувач, 1970—81 — професор-консультант кафедри шпитальної хірургії, водночас 1957—58 — декан педіатричного факультету. 1959 заснував клініку опікової хвороби. Головний гематолог МОЗ УРСР (від 1948). Наукові дослідже­н­ня: екс­периментальна та клінічна хірургія, гематологія, транс­фузіологія, організація служби крові та допомоги хворим з опіками. Роз­робив консервант крові «Натрог» (премія імені М. Бурденка АМН СРСР, 1951).

Завантажити статтю