Тарасевич Юрій Іванович

ТАРАСЕ́ВИЧ Юрій Іванович (19. 03. 1937, м. Шостка Чернігівської, нині Сумської обл. — 11. 09. 2018, Київ) — хімік. Доктор хімічних наук (1973), професор (1978), член-кореспондент НАНУ (1992). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1981). Премія імені Л. Писаржевського АН УРСР (1981). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1959). Працював інженером про­блемної лабораторії хіміко-фото­графічного обʼ­єд­на­н­ня «Свема» (Шостка, 1959—61); молодшим науковим спів­робітником Ін­ституту загальної та неорганічної хімії НАНУ (1964—67); старшим науковим спів­робітником (1968—75), завідувачем від­ділів адсорбції (1975—2016), електрохімії та адсорбції на мінеральних сорбентах (2016—18) Ін­ституту колоїдної хімії та хімії води НАНУ (обидва — Київ). Напрями наукових досліджень: колоїдна хімія, адсорбція, хромато­графія, іон­ний обмін, хімія поверх­ні. Роз­винув під­хід до адсорбції полярних молекул на неорганічних іонооб­мін­никах як до утворе­н­ня поверх­невих ко­ординаційних сполук; новий науковий напрям — одержа­н­ня, ви­вче­н­ня та за­стосува­н­ня напів­синтетичних сорбентів; комплексний метод ви­вче­н­ня іонооб­мін­них рівноваг, теплот і ентропій іон­ного обміну на природних цеолітах. Ви­вчив структуру та властивості звʼязаної води; за­пропонував критерій гідрофільності—­гідрофобності дис­персних матеріалів; роз­робив фізико-хімічні основи за­стосува­н­ня природних сорбентів у процесах очище­н­ня води. Об­ґрунтував важливу роль ентропійної складової ізобарно-ізотермічного потенціалу у ви­значен­ні вибірковості цеолітів до тих чи інших іонів. Під його керівництвом роз­роблено ефективну флотаційно-сорбційну технологію очище­н­ня стічних вод текс­тильних під­приємств; створено каталітично активний матеріал на основі клиноптилоліту для очище­н­ня під­земних вод від іонів двовалентного марганцю й заліза; за допомогою глин роз­роблено без­від­ходну технологію очище­н­ня пластової води від неіоноген­них поверх­нево-активних речовин.