ТИСО́ВСЬКИЙ Олександр Васильович (псевдо — Дрот; 09. 08. 1886, с. Биків, нині Яворівського р-ну Львівської обл. — 29. 03. 1968, Ві­день) — громадський діяч, біо­лог, педагог. Дійсний член НТШ (1920). Засновник української скаутської організації «Пласт». На­вчався у Львівському університеті (1904–09). У 1910 отримав диплом доктора філософії. 1911–39 працював вчителем природо­знавства в Академічній гімназії у Львові, водночас 1920–24 викладав у Львівському таємному українському університеті, 1939–41 — у Львівському університеті. Опираючись на традиції запорозьких та кубанських козаків і правила англійського скаутингу, 1911 створив серед своїх учнів перші пластові гуртки і роз­робив принципи діяльності «Пласту» (уклав текст пластової присяги, вимоги пластового іспиту та ін.). 12 квітня 1912 в Академічній гімназії у Львові склали присягу перші пластуни. Одночасно з Т. пластові гуртки заснували П. Франко при філії Академічної гімназії у Львові, І. Чмола при львівській «Січі» та низка вчителів при гімназіях Галичини. Ви­ступав проти надмірної воєнізації «Пласту», пере­творе­н­ня його на додаток до українського політичного руху, стежив за дотрима­н­ням високих вимог до пластунів, намагався централізувати пластову організацію. У квітні 1913 у Львові було скликано перший зʼїзд пред­ставників пластових від­ділів із 16-ти місцевостей Галичини та сформовано «Організаційний пластовий комітет», куди уві­йшов і Т. 1913–14 опублікував низку статей про засади й напрями діяльності «Пласту», а 1913 видав друком перший пластовий під­ручник (пере­роблене ви­да­н­ня — «Життя в Пласті», 1921), де виклав основи пластового світо­гляду. На початку 1-ї світової війни всі члени пластового гуртка Т. вступили до Легіону українських січових стрільців. У березні 1916 Т. від­новив діяльність пластових гуртків у Львові. Для опіки над «Пластом» було сформовано Верховну пластову раду на чолі з Т., що скеровувала діяльність усіх пластових частин у Галичині. Т. продовжував ві­ді­гравати провід­ну роль у «Пласті» і в між­воєн­ний період. Написав слова пластового гімну «Цвіт України і краса». Після заборони «Пласту» 1930 спів­працював із нелегальними пластовими структурами — Пластовим центром, ко­оперативом «Пласт», журналом «Вогні». Під час 2-ї світової війни у спів­праці з Українським центральним комітетом без­успішно намагався від­новити пластові організації. Від 1944 пере­бував у еміграції у Відні. Брав активну участь у громадському житті українців Австрії, був членом Президії Союзу українців Австрії. Автор низки статей із ботаніки та зоології українською та німецькою мовами.