Титикайло Євген Юрійович
Визначення і загальна характеристика
ТИТИКА́ЙЛО Євген Юрійович (30. 07. 1937, м. Борислав, нині Дрогобицького р-ну Львівської обл. — 11. 04. 2012, там само) — поет. Член НСПУ (1988). Закінчив Дрогобицький педагогічний інститут (1968). У 1972–76 — відповідальний секретар газети «Нафтовик Борислава», на шпальтах якої вів літературну сторінку, потім — коректор у друкарні, технік комунальної служби, від 1978 — керівник гуртка міського Будинку дитячої та юнацької творчості. У доробку — вірші, поеми, сонети, що чергує із білим віршем, а в ліричну канву інколи вплітає гостру сатиру й гумор. У своїх творах автор, який дитячі роки провів на Волині, показав страшні наслідки 2-ї світової війни, правдиво й неупереджено розповів про те, як проводили тут колективізацію, як нищили українське село. Його перу належить чимало патріотичних творів, зокрема на тему національно-визвольних змагань. Окремі вірші присвятив Д. Павличку, О. Гончару, Лесі Українці та ін., Т. Шевченку — поему-містерію «Шевченко над Дніпром». Твори друкували в багатьох часописах, збірниках України, а також в україномовних виданнях Польщі (газета «Наше слово»), Австралії (газета «Вільна думка»), США (антологія «Літературна Бойківщина»).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Крайка. К., 1968; Тривожні громи. Л., 1986; Пролог. К., 1991; Три суті надії. Дрогобич, 1998; Бориславські сонети. Дрогобич, 1999; Дні і ночі Волині. Дрогобич, 2001; Одкровення. Дрогобич, 2004; Сто сонетів і один. Дрогобич, 2004; Трагічні пам’ятники. Дрогобич, 2007; Сонети. Дрoгобич, 2008.