Єнш Адам-Арнольд Карлович

ЄНШ Адам-Арнольд Карлович (13(25). 08. 1866, м. Здунська-Воля, нині Лодзького воєводства, Польща — 13. 02. 1920, Риґа) — фахівець у галузі будівництва, архітектор. Член-кореспондент Санкт-Петербурзького товариства архітекторів (1901). Закінчив Санкт-Петербурзький ін­ститут цивільних інженерів (1890). Від­тоді працював архітектором Університету св. Володимира у Києві; від 1891 — міський архітектор Бердичева Київської губ. (нині Житомирської обл.); 1895—98 — архітектор, інженер будівельного від­ділу Волинського губернського правлі­н­ня та міський архітектор Житомира; 1898—1903 — губернський інженер будівельного від­ділу Ярославського губернського правлі­н­ня; 1904—05 — екс­траординарний професор кафедри будівельного мистецтва та архітектури Томського технологічного ін­ституту (обидва — Росія); від 1905 — адʼюнкт-професор, від 1907 — екс­траординарний професор кафедри водопо­стача­н­ня та ка­налізації, від 1917 — ординарний професор кафедри інженерних наук Ризького політехнічного ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня присвячені про­блемам проєктува­н­ня споруд для водопо­стача­н­ня та ка­налізації, благоустрою, планува­н­ня та забудови міст. Серед проєктів — університетська бібліотека у Києві (1891), водопо­стача­н­ня у м. Кременчук Полтавської губ. (нині Полтавської обл., 1-а премія, 1892), Хрестовоздвиженський собор (1897—1900) і водонапірна вежа (1899) в Житомирі, міське училище в Самарі, пансіон дворянського училища в Ко­стромі (обидва — Росія), водопо­стача­н­ня та ка­налізація м. Рущук (нині Русе, Болгарія).