Гегелло Олександр Іванович

ГЕГЕ́Л­ЛО Олександр Іванович (10(22). 07. 1891, Катеринослав, нині Дні­про — 11. 08. 1965, Москва) — архітектор. Доктор архітектури (1950). Віце­президент Академії архітектури СРСР (1950—53), почесний член Академії будівництва і архітектури СРСР (1956). Член СА СРСР (1937—48 — голова Ленін­градської організації). Державні нагороди СРСР. На­вчався у Санкт-Петербурзькому політехнічному ін­ституті (1910—11), закінчив Ін­ститут цивільних інженерів (1920) та архітектурне від­діле­н­ня Вищого художнього училища АМ (1923) у Петро­граді (нині Санкт-Петербург). Працював 1916—24 помічником архітектора І. Фоміна; від 1924 — у проєктному бюро Ленін­градського будівельного комітету (нині Санкт-Петербург); 1929—33 — у Ленін­градському ін­ституті інженерів комунального будівництва; 1934—48 — керівник майстерні № 62 ін­ституту «Лен­проєкт» (1941—44 — у м. Новосибірськ, РФ); 1948—50 — керівник Ленін­градської філії Академії архітектури СРСР. Від 1950 мешкав у Москві. Серед реалізованих проєктів — забудова вулиці Тракторна (1925—27) та Московського про­спекту (1937—40), Палаци культури імені М. Горького (1925—27), імені І. Газа (1931—35), інфекційна лікарня імені С. Боткіна (1927—38), Будинок технічного на­вча­н­ня (1930—32), адміністративна будівля ОГПУ (1931—32), кінотеатр «Гігант» (1934—35) у Ленін­граді, лікарня у м. Вишній Волочок Тверської обл., (РФ, 1926), театри в Ташкенті та м. Полоцьк (нині Вітебської обл., Білорусь, 1929—31), робоче селище на залізничній станції Іня (Хабаровський край, РФ, 1942), Матроський клуб і житлові будинки на площі Комуни (нині Ушакова) в Севастополі (1948—51), комплекс будівель на центральній площі м. Колпіно Ленінгадської міськради (1955). У своїх роботах Г. по­єд­нував риси кон­структивізму, екс­пресіонізму і класицистичної ремінісценсії. Автор моно­графії «Из творческого опыта: Возникновение и развитие архитектурного замысла» (Ленин­град, 1962).