Гегелло Олександр Іванович
Визначення і загальна характеристика
ГЕГЕ́ЛЛО Олександр Іванович (10(22). 07. 1891, Катеринослав, нині Дніпро — 11. 08. 1965, Москва) — архітектор. Доктор архітектури (1950). Віцепрезидент Академії архітектури СРСР (1950–53), почесний член Академії будівництва і архітектури СРСР (1956). Член СА СРСР (1937–48 — голова Ленінградської організації). Державні нагороди СРСР. Навчався у Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті (1910–11), закінчив Інститут цивільних інженерів (1920) та архітектурне відділення Вищого художнього училища АМ (1923) у Петрограді (нині Санкт-Петербург). Працював 1916–24 помічником архітектора І. Фоміна; від 1924 — у проєктному бюро Ленінградського будівельного комітету (нині Санкт-Петербург); 1929–33 — у Ленінградському інституті інженерів комунального будівництва; 1934–48 — керівник майстерні № 62 інституту «Ленпроєкт» (1941–44 — у м. Новосибірськ, РФ); 1948–50 — керівник Ленінградської філії Академії архітектури СРСР. Від 1950 мешкав у Москві. Серед реалізованих проєктів — забудова вулиці Тракторна (1925–27) та Московського проспекту (1937–40), Палаци культури імені М. Горького (1925–27), імені І. Газа (1931–35), інфекційна лікарня імені С. Боткіна (1927–38), Будинок технічного навчання (1930–32), адміністративна будівля ОГПУ (1931–32), кінотеатр «Гігант» (1934–35) у Ленінграді, лікарня у м. Вишній Волочок Тверської обл., (РФ, 1926), театри в Ташкенті та м. Полоцьк (нині Вітебської обл., Білорусь, 1929–31), робоче селище на залізничній станції Іня (Хабаровський край, РФ, 1942), Матроський клуб і житлові будинки на площі Комуни (нині Ушакова) в Севастополі (1948–51), комплекс будівель на центральній площі м. Колпіно Ленінгадської міськради (1955). У своїх роботах Г. поєднував риси конструктивізму, експресіонізму і класицистичної ремінісценсії. Автор монографії «Из творческого опыта: Возникновение и развитие архитектурного замысла» (Ленинград, 1962).
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
