Буришкін Давид Петрович

Визначення і загальна характеристика

БУРИ́ШКІН Давид Петрович (07. 05. 1890, Одеса — 05. 06. 1959, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — архітектор. Закінчив Одеське художнє училище (1910) та Вище художнє училище Санкт-Петербурзької АМ (1916). Працював у Санкт-Петербурзі помічником архітекторів В. Щуко й І. Фоміна. 1918—20 — у Архітектурно-художніх майстернях у м. Пенза (РФ); 1920—23 — в Архітектурній майстерні Ради з врегулюва­н­ня плану Петро­града (нині Санкт-Петербург); 1925—29 — в Архітектурному бюро Ленін­градського будівельного комітету; від 1929 — у Ленін­градському архітектурному ін­ституті; від 1933 — керівник архітектурної майстерні № 1 тресту «Лен­проєкт»; 1941—44 — у м. Свердловськ (нині Єкатеринбург, РФ); від 1945 — у тресті «Ленобл­проєкт». Спроєктував Артистичний клуб на вулиці Грецька в Одесі (1915). Був автором Талмуд-Тори у Катеринославі (нині Дні­про). У 1925 разом із Н. Троцьким отримав 1-у премію за проєкт театру та клубу Катерининської залізниці у Катеринославі. Брав участь у конкурсі на Будинок уряду УРСР у Харкові (спів­автор М. Фельгер). Серед реалізованих проєктів у Санкт-Петербурзі — прибутковий будинок І. Кузнєцова на Заміському про­спекті, № 21, пожежне депо Московсько-За­ставської частини біля Московських воріт, Будинок культури в Ломанському провулку, житловий квартал на Кондратьєвському про­спекті, житлові будинки на вулицях Ткачів, Бабушкіна, Таврійська, штаб протиповітряної оборони у провулку Баскова, № 16, Будинок військово-морських офіцерів на вулиці Зайцева, № 7, кореспондентський пункт і друкарня газети «Правда» на вулиці Херсонська, ансамбль площі Челюскінців та початку про­спекту Заневського (усі — 1920—30-і рр.), пере­будова приміще­н­ня Головного гідро­графічного управлі­н­ня ВМФ (1949—51), Ін­ститут морського звʼязку та телемеханіки (1949), Ін­ститут радянської торгівлі (1950—52), Вище військово-морське училище під­водного плава­н­ня (1950—56), Військово-морський го­спіталь (1958); в Алма-Аті (нині Алмати) — Будинок уряду Казахської РСР.

В. П. Уреньов

Завантажити статтю