Буришкін Давид Петрович

Визначення і загальна характеристика

БУРИ́ШКІН Давид Петрович (07. 05. 1890, Одеса — 05. 06. 1959, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — архітектор. Закінчив Одеське художнє училище (1910) та Вище художнє училище Санкт-Петербурзької АМ (1916). Працював у Санкт-Петербурзі помічником архітекторів В. Щуко й І. Фоміна. 1918–20 — у Архітектурно-художніх майстернях у м. Пенза (РФ); 1920–23 — в Архітектурній майстерні Ради з врегулювання плану Петрограда (нині Санкт-Петербург); 1925–29 — в Архітектурному бюро Ленінградського будівельного комітету; від 1929 — у Ленінградському архітектурному інституті; від 1933 — керівник архітектурної майстерні № 1 тресту «Ленпроєкт»; 1941–44 — у м. Свердловськ (нині Єкатеринбург, РФ); від 1945 — у тресті «Леноблпроєкт». Спроєктував Артистичний клуб на вулиці Грецька в Одесі (1915). Був автором Талмуд-Тори у Катеринославі (нині Дніпро). У 1925 разом із Н. Троцьким отримав 1-у премію за проєкт театру та клубу Катерининської залізниці у Катеринославі. Брав участь у конкурсі на Будинок уряду УРСР у Харкові (співавтор М. Фельгер). Серед реалізованих проєктів у Санкт-Петербурзі — прибутковий будинок І. Кузнєцова на Заміському проспекті, № 21, пожежне депо Московсько-Заставської частини біля Московських воріт, Будинок культури в Ломанському провулку, житловий квартал на Кондратьєвському проспекті, житлові будинки на вулицях Ткачів, Бабушкіна, Таврійська, штаб протиповітряної оборони у провулку Баскова, № 16, Будинок військово-морських офіцерів на вулиці Зайцева, № 7, кореспондентський пункт і друкарня газети «Правда» на вулиці Херсонська, ансамбль площі Челюскінців та початку проспекту Заневського (усі — 1920–30-і рр.), перебудова приміщення Головного гідрографічного управління ВМФ (1949–51), Інститут морського зв’язку та телемеханіки (1949), Інститут радянської торгівлі (1950–52), Вище військово-морське училище підводного плавання (1950–56), Військово-морський госпіталь (1958); в Алма-Аті (нині Алмати) — Будинок уряду Казахської РСР.

Завантажити статтю