Яроцький Олександр Іванович

ЯРО́ЦЬКИЙ Олександр Іванович (07(19). 08. 1866, Санкт-Петербург — 1944, м. Самарканд, Узбеки­стан) — лікар-терапевт. Доктор медицини (1898), професор. Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1889). Працював земським лікарем у Тверській та Новгородській губ. (Росія), 1892—94 — у Херсонському земстві. Від 1894 — у Санкт-Петербурзі: в Обуховській і Петропа­вловській лікарнях, 1899—1901 — асиcтент діагностичної клініки Жіночого медичного ін­ституту. 1901 висланий з міста через участь у політичній демонстрації. 1901—02 — в Ін­ституті імені Л. Пастера у Парижі. 1903 — приват-доцент, від 1904 — екс­траординарний професор, 1911—18 — ординарний професор кафедри спеціальної патології і клініки Юрʼєвського університету (нині Тарту, Естонія); 1919—24 — професор кафедри терапії Кримського університету (Сімферополь); 1924—31 — професор одно­ймен­ної кафедри 1-го Московського університету; 1931—44 — професор Московського клінічного ін­ституту. Об­ґрунтував принципи терапії виразкової хвороби шлунка; роз­робив дієту для лікува­н­ня патології шлунка та зниже­н­ня шлункової секреції (дієта Яроцького); висунув ідею необхідності ви­значе­н­ня середнього артеріального тиску як фізіологічного показника; за­пропонував оперативне втруча­н­ня при мітральних стенозах. Автор психотерапевтичного методу — арететерапії. Докторська дисертація вченого стала перед­умовою створе­н­ня інсуліну.