Яровий Олег Вікторович

ЯРОВИ́Й Олег Вікторович (11. 11. 2002, с. Довга При­стань Первомайського р-ну Миколаївської обл. — 10. 07. 2025, похований 16. 07. 2025 у рідному селі) — військовик. Солдат. Герой України (2025, посмертно). 2021 був при­званий на службу до лав Національної гвардії України. Від 2024 — у складі 108-го окремого штурмового баталь­йону («Вовки Да Вінчі») 59-ї окремої штурмової бригади імені Я. Гандзюка Сил без­пілотних систем Збройних сил України. У серпні того ж року в м. Українськ Селидовської громади Покровського р-ну Донецької обл. залишився один проти штурмової роти окупантів і протягом тижня від­бивав атаки, щоб зберегти позицію. У вересні у м. Селидове під час ворожої атаки отримав поране­н­ня, але від­мовився від евакуації, ві­дібрав боє­комплект ворога та само­стійно організував оборон­ну позицію. Він пере­брав на себе керува­н­ня воїнами територіальної оборони, які опинилися в напів­оточен­ні. Це дало змогу від­бити російські атаки та стабілізувати ситуацію на цій ділянці фронту. У грудні 2024 в с-щі Нов­опустинка Покровської громади залишився на позиції сам на сам із пере­важаючими силами противника. Маючи лише один кулемет, він знищив понад 20 окупантів. Завдяки цьому вдалося утримати рубіж, який мав тактичне значе­н­ня для всієї лінії оборони його баталь­йону. У березні 2025 само­стійно на­вчився керувати дронами та використовував їх для забезпече­н­ня евакуації поранених, під­везе­н­ня боє­припасів та коригува­н­ня вогню. Це врятувало десятки жит­тів по­братимів. Загинув у стрілецькому бою, захищаючи позицію до остан­нього.

Завантажити статтю