Ярін В’ячеслав Миколайович

Я́РІН Вʼячеслав Микола­йович (04. 10. 1883, Санкт-Петербург — 30. 03. 1968, Київ) — фахівець у галузі будівельної механіки. Професор (1938). Дійсний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1959). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1947). Державні нагороди СРСР. Закінчив Санкт-Петербурзький ін­ститут інженерів шляхів сполуче­н­ня (1910). Від­тоді працював на будівництві залізниць. 1921—30 — у Київському політехнічному ін­ституті: від 1928 — професор; 1930—41, 1944—67 — засновник і завідувач кафедри залізобетон­них і камʼяних кон­струкцій, водночас 1948—49 — за­ступник директора Ін­ституту з наукової роботи, 1956—58 — завідувач кафедри основ і фундаментів Київського інженерно-будівельного ін­ституту; 1942—44 — завідувач кафедри графіки Куйбишевського інженерно-будівельного ін­ституту (нині Самара, РФ). Наукові дослідже­н­ня: пита­н­ня роз­рахунку колон з урахува­н­ням по­здовжнього згину під дією руйнівного навантаже­н­ня, за­стосува­н­ня залізобетону в промисловості, цивільному та залізничному будівництві. Брав участь у повоєн­ній від­будові цивільних і громадських обʼєктів Києва, Він­ниці, Кременчука (Полтавська обл.) та ін. міст.