Шуляр Андрій Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ШУ́ЛЯР Андрій Михайлович (15. 12. 1918, с. Майдан, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 20. 07. 2010, Львів) — архітектор. Заслужений архітектор УРСР (1970). Член НСАУ (1953; від 1980 — відповідальний секретар Львівського відділення). Почесний член Української академії архітектури (1992). Премiя РМ СРСР (1981), Державна премія України імені Т. Шевченка (1986). Закiнчив Львівський полiтехнічний iнститут (1947). У 1947–50 працював архітектором Львівської філії інституту «Діпроцивільпромбуд»; 1950–53 — архітектор, головний інженер «Облпроєкту»; 1953–80 — начальник Управління зі справ будівництва та архітектури Львівського облвиконкому, головний архітектор Львівської обл. Очолював дирекцію Будинку творчості «Свірж». Брав участь у розробленні генпланiв Львова, міст Сокаль (нині Шептицького р-ну), Червоноград (нині Шептицький) i Трускавець (нині Дрогобицького р-ну; 1960–70), забудові центру с. Вузлове Радехівського (нині Шептицького) р-ну (1980) Львівської обл.; спорудженні гуртожитків на вулиці Мечникова (1952, нині пологовий будинок), Гірничого технікуму на вулиці Тарнавського (1954), адмінкорпусу Електролампового заводу на вулиці Тургенєва (нині Героїв УПА) у Львові, корпусів вагоноремонтного заводу в м. Стрий Львівської обл., ресторану «Старий дуб» у Трускавцi (1979); реставрацiї та реконструкцiї архiтектурних пам’яток, зокрема Порохової вежі, Королівського арсеналу, куполу Домініканського костелу, дерев’яних конструкцій і даху Єзуїтського костелу в Львові, Олеського та Свірзького замків; архітектурному вирiшенні понад 50-ти монументiв, зокрема пам’ятників I. Франкові у Львовi (1964) та на могилі К. Устияновича в с. Довге Дрогобицького р-ну (1970). Автор праць із питань мiстобудування та iсторiї архiтектури.
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
