Шкробинець Юрій Васильович

ШКРОБИНЕ́ЦЬ Юрій Васильович (12. 11. 1928, м. Хуст, нині Закарпатської обл. — 18. 03. 2001, Ужгород) — поет, пере­кладач. Член НСПУ (1964). Премiї iмені М. Рильського (1983), імені Г. Бетлена (1990). Закiнчив Ужгородський університет (1952). Працював викладачем української мови та літератури Хустського медичного училища (1951—55), літпрацівником обласної газети «Закарпатська правда» (1955—71). Від 1971 — на творчій роботі. Писав вірші українською та угорською мовами. Пере­клав з угорської мови окремі твори Ш. Надя («Примире­н­ня», Уж., 1952), Д. Iйєша («Народжені в пустах», Уж., 1958), К. Бiгарi («Жага», К., 1961), Ж. Морiца («Будь чесний до самої смерті», К., 1963; 1979), Ш. Петефi («Апостол», Уж., 1968; «Витязь Янош», К., 1972; «Ой, вернись, лелеко!», К., 1988), Я. Араня («Балади. Поема “Толді”», К., 1969; «Толді», Уж., 1994), І. Пала («Бунтарі», Уж., 1971), Л. Балли («Чайки», К., 1974), Б. Берти («Кенгуру», К., 1977), А. Гiдаша («Пан Фіцек», К., 1986), В. Довговича та ін. Серед пере­кладів — збірка «Угорські прислiвʼя та приказки» (К., 1975, упорядник), збірник «Ви­брані хорові твори» Б. Бартока (К.; Будапешт, 1977). Пере­кладав також із німецької, сербської, словацької, хорватської, чеської, російської та української (поезiї Т. Шевченка, I. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, Д. Павличка, оповi­да­н­ня М. Коцюбинського та iн.) мов. На українській сцені у пере­кладі Ш. по­ставлено драматичні твори «Ліс гуде» Ф. Фаркаша (1964), «Витязь Янош» П. Качо (1976), «У кріслі і без крісла» Ф. Корінті (1979), «Викраде­н­ня сабіянок» Д. Кол­лера (1989). Автор статей із теорiї пере­кладу та угорсько-українських лiтературних взаємин.

Завантажити статтю