ЧЕПІ́ГА Інна Петрівна (30. 05. 1933, с. Леніно Хабнянського, нині Луговики Вишгородського р-ну Київської обл. — 16. 03. 2007, Київ) — мово­знавиця, літературо­знавиця, палео­граф. Кандидат філологічних наук (1965). Закінчила Пере­яслав-Хмельницьке педагогічне училище (Київська обл., 1951), Київський університет імені Т. Шевченка (1956). Працювала в академічних Ін­ститутах мово­знавства (1964–91; від 1972 — старший науковий спів­робітник) та української мови (1991–2007 — старший науковий спів­робітник; обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня: давньоукраїнська книжна традиція, памʼятки української мови 16–17 ст., історія української літературної мови, ономастика, палео­графія. Під­готувала до ви­да­н­ня памʼятки української мови: «Вірші. Приповісті посполиті» Климентія Зіновієва (1971, спів­авт.), «Ключ ро­зумі­н­ня» Іоаникія Галятовського (1985), «Пере­сопницьке Євангеліє. 1556–1561. Дослідже­н­ня. Транс­літерований текст. Словопокажчик» (2001), «Акти Полтавського полкового суду 1668–1740» (кн. 1, 2017, спів­авт.; усі — Київ). Від­повід­альна редакторка хрестоматії з коментарями «Українська література ХІ—ХVIII ст.» для тих, хто ви­вчає українську мову (Чц., 1997; упорядники Є. Карпіловська і Л. Тарновецька).