Фомін Іван Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ФОМІ́Н Іван Олександрович (22. 01(03. 02). 1872, м. Орел, Росія — 12. 06. 1936, Москва) — архітектор. Академік архітектури (1915). Вивчав математику в Московському університеті. Від 1894 студіював у Вищому художньому училищі Санкт-Петербурзької АМ, звідки 1896 відрахований за «антидержавну діяльність». Відтоді поглиблював знання у Франції, згодом у Москві склав іспит на право ведення практичного будівництва. Закінчив Петроградську АМ (нині Санкт-Петербург, 1919). Провадив архітектурну діяльність у Ленінграді (нині Санкт-Петербург), Москві та інших російських містах. На творчій практиці позначилося захоплення класицизмом. Виконав низку проєктів для України: вілли В. Калиновського (1911), Мциховського та Ф. Шаляпіна (обидві — 1915), курорт Лапсі (1916) в Криму, селянський поземельний банк у Сімферополі (1912–14), палац графа Ксідо у м. Хмільник Літинського пов. Подільської губ. (нині Вінницької обл., 1911–15), будинок РМ УРСР у Києві (нині КМ України, 1934–37). Брав участь у конкурсах на проєкти: Контрактового будинку (1912) та урядового центру (1935) в Києві, Земського банку та пам’ятника жертвам єврейського погрому 1905 (1907) в Одесі. Створив багато графічних творів. Автор низки праць, зокрема опублікованих у журналі «Архитектура СССР»: «Творческие пути советской архитектуры и проблема архитектурного наследства» (1933, № 3–4), «Роль архитектора в современных условиях» (1934, № 7).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю