Скубова Марія Михайлівна

СКУ́БОВА Марія Михайлівна (13. 04. 1879, с. Іванівка, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл. — 11. 04. 1952, м. Нью-Йорк, США) — громадська діячка. Закінчила школу для дівчат та акушерські курси у Тернополі. 1904 емігрувала до США. Проживала у Нью-Йорку, працювала на виробництві, вступила у допомогове жіноче товариство і сприяла емі­гранткам-українкам в облаштуван­ні свого життя в новій країні. Спів­організаторка 1909 товариства «Руська бесіда» (згодом — «Українська бесіда»), що провадило культурно-просвітню роботу серед емі­грантів, була також його меценаткою. На початку літа 1914 приїхала в Галичину, як делегатка українців зі США ви­ступила 28 червня на сiчово-сокiльському здвигу у Львові. Через початок 1-ї світової війни не змогла повернутися до США. Стала санітаркою в австро-угорській армії, потрапила у російський полон, після звільне­н­ня з якого навесні 1918 приїхала до Тернополя. Тут у період ЗУНР була се­строю-жалібницею у військовому шпиталі, у складі УГА в липні 1919 пере­йшла у Над­дні­прянську Україну, опікувалася вояками під час епідемії тифу, побувала у більшовицькому полоні. 1921 повернулася до США. У тому ж році взяла участь у заснуван­ні української «Жіночої громади» в Нью-Йорку, обрана її першою головою. Також очолювала цю організацію 1931—32, коли вона стала першим від­ділом Союзу українок Америки. За­ймалася проведе­н­ням віч, базарів та інших публічних акцій зі збору коштів для інвалідів УГА у Галичині, побудови й утрима­н­ня будинку для них у Львові, на­да­н­ня допомоги сиротам війни тощо. 1930 від­відала батьківщину, стала свідком проведе­н­ня польською владою «пацифікації». Провела у США громадську кампанію з викри­т­тя насильства і знущань над галицькими українцями у Польщі у той час. У 1930-х рр. збирала твори українського народного мистецтва та популяризувала їх шляхом проведе­н­ня ви­ставок, була членом Українсько-американського ви­ставкового товариства (до 1938). Після 2-ї світової війни брала участь у на­дан­ні допомоги українцям-біженцям, які прибували у США із Західної Європи, організувала з цією метою Українську секцію при Американському Червоному хресті. 1950 надала фінансову допомогу для організації та легалізації ВУАН. Написала «Спомини» (Торонто, 1950).