Тіц Дмитро Дмитрович

ТІЦ Дмитро Дмитрович (07. 09. 1874, м. Гатчина, нині Ленін­градської обл. — 04. 10. 1938, Харків) — фахівець у галузі водопо­стача­н­ня. Закінчив Санкт-Петербурзький ін­ститут інженерів шляхів сполуче­н­ня (1900). Від­тоді працював на Пів­ден­но-Західній залізниці: від 1901 — на станції Вапнярка (нині Тульчинський р-н), від 1904 — на станції Козятин (нині Хмільницький р-н, обидва — Він­ницької обл.), на яких керував облаштува­н­ням водопо­стача­н­ня; від 1907 — завідувач міського водопо­стача­н­ня у Феодосії Таврійської губ. (нині АР Крим); від 1912 — на будівництві міського водо­проводу у Баку; 1919—30 — головний інженер Харківського міського водо­проводу; водночас від 1922 — один із засновників і викладач Всеукраїнського технікуму комунального господарства (нині Харківський університет міського господарства); від 1929 — викладач Будівельного технікуму Харківського технологічного ін­ституту; від 1936 — начальник групи водозабезпече­н­ня Харківської філії «Союзтранс­проєкт». Учасник 10-го Російського водо­провід­ного зʼ­їзду у Варшаві (1911) та 12-го Всеросійського водо­провід­ного та санітарно-технічного зʼ­їзду в Москві (1922). Виконував комплексне ви­вче­н­ня річок басейну Сіверського Дінця, був одним із засновників санітарно-гідробіо­логічних досліджень на Харківщині. 1931 його вперше заарештували за звинуваче­н­ням у шкідницькій діяльності, 1938 увʼязнений вдруге, в тому ж році за сфабрикованою справою засуджений до роз­стрілу. 1957 реабілітований.

Завантажити статтю