Таранов Анатолій Павлович
Визначення і загальна характеристика
ТАРА́НОВ Анатолій Павлович (12(25). 11. 1912, м. Орськ, нині Оренбурзької обл., Росія — 28. 05. 1999, Київ) — правознавець. Доктор юридичних наук (1964), професор (1968), член-кореспондент АПрНУ (1996). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1972). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1981). Закінчив Харківський юридичний інститут (1938). У 1941–42 — член Алтайського крайового суду (РФ); 1943–44 — директор судово-прокурорських курсів УРСР (на евакуації у м. Саратов, РФ); 1944–47 — начальник відділу навчальних закладів Міністерства юстиції УРСР; 1947–52 викладав у Київському університеті імені Т. Шевченка; від 1952 працював в Інституті держави і права НАНУ (Київ): від 1966 — завідувач відділу проблем державного і господарського управління, від 1969 — заступник директора з наукової роботи, від 1976 — провідний науковий співробітник-консультант. Досліджував проблеми державного (конституційного) права, зокрема питання теорії конституційного процесу і політичної системи держави, конституційних прав і обов’язків громадян, реалізації конституційних принципів і норм. Брав участь у розробленні проєктів Конституції УРСР 1978 та Конституції України 1996.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Конституция СССР и УССР: Пособ. для средней школы. 1959; 1960; 1961; Конституция Украинской ССР и ее историческое развитие. 1964; История государства и права Украинской ССР. 1976 (співавт.); Политическая организация развитого социалистического общества: Правовые проблемы. 1976 (співавт.); Конституция общенародного государства. 1980; Конституционные права и обязанности советских граждан. 1985 (співавт.); Конституция УССР: реализация ее принципов и норм. 1988 (співавт.); усі — Київ.
Завантажити статтю
Людина 
