Шретер Віктор Олександрович

ШРЕ́ТЕР Віктор Олександрович (27. 04(09. 05). 1839, Санкт-Петербург — 16(29). 04. 1901, там само) — архітектор. Академік архітектури (1864). На­вчався у Санкт-Петербурзькій (від 1856) та Берлінській (1858–62) АМ. По­глиблював зна­н­ня у Бельгії, Франції, Швейцарії, Італії, Австрії. Після поверне­н­ня до Санкт-Петербурга за­прошений викладати у Будівельному училищі, що згодом було реорганізовано в Ін­ститут цивільних інженерів: 1892–1901 — професор. Водночас як архітектор пере­бував на державній службі. Від­значився як пред­ставник раціонального напряму історизму. Часто використовував стилістику німецького неоренесансу. Досить плідно реалізувався у Санкт-Петербурзі. Серед виконаних проєктів в Україні — залізничний вокзал (1879, пі­дірваний 1944), реформаторська церква (вулиця Пастера, № 62; 1892–96) в Одесі, садиба Л. Кеніга у м. Тростянець (нині Охтирського р-ну Сумської обл., 1885) та оперний театр у Києві (1897–1901). Брав участь у конкурсах на проєкти Нової біржі в Одесі (1896) та Народного дому в Харкові (1899).