Щуко Володимир Олексійович

Визначення і загальна характеристика

ЩУ́КО Володимир Олексійович (05(17). 07. 1878, Берлін — 18. 01. 1939, Москва) — архітектор. Академік архітектури (1911). Закінчив Вище художнє училище Санкт-Петербурзької АМ (1904). Викладав у закладах вищої освіти Санкт-Петербурга. Був провідним майстром петербурзької неокласики. Проєктував будинки для найвищої знаті. Завдяки архітектурним роботам на теренах Російської імперії та за її межами отримав світове визнання. Після більшовицького перевороту працював переважно з архітектором В. Гельфрейхом. Один із творців сталінського ампіру. Виконав низку проєктів для Москви, Ростова-на-Дону, Сочі та інших міст. Створював пам’ятники революційним вождям. За його проєктом у Києві на вулиці Володимирська зведено будинок губернської земської управи (нині Управління СБУ, 1913). Виконаний Щ. у формах української архітектури і прийнятий до будівництва конкурсний проєкт Київського вокзалу для Києва не було здійснено у зв’язку з війною 1914. З різних причин також не були реалізовані в Україні такі його конкурсні проєкти: Либідська Троїцька церква в Києві (1909), особняк П. Ренера в Одесі (1916), Держпром (1925) і театр масової музичної дії (1930–31) у Харкові, турбінний зал ДніпроГЕСу (1930), пам’ятники Т. Шевченку в Києві та Харкові (1930–31).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю