Ринок

РИ́НОК. В економічній теорії Р. ви­значають як будь-яку структуру, що до­зволяє покупцям і продавцям обмінюватися будь-якими видами товарів, послуг та інформації; забезпечує умови для купівлі-продажу; становить сукупність систем, ін­ститутів, процедур, соціальних від­носин або інфра­структури, за допомогою яких сторони здійснюють обмін. Шотландському економісту 18 ст. А. Сміту належать ідеї «невидимої руки Р.» і вільної торгівлі. Обмін товарами або послугами є транзакцією. До учасників Р. належать усі покупці та продавці товару, яких вважають основними ринковими силами попиту та пропозиції. На Р. встановлюється певний баланс у ціні, коли попит та пропозиція збалансовані. Вони сприяють торгівлі та до­зволяють роз­поділяти ресурси в су­спільстві. Одне із основних положень мейнстріму — віра в ефективність вільного Р. і цінового механізму. Мікро­економічний під­хід зосереджено на економічній моделі рівноважної ціни на Р. внаслідок встановле­н­ня ринкової рівноваги попиту і пропозиції. 

З по­гляду теорії ін­ституціоналізму Р. є структурою, що охоплює різні ін­ститути: закони, правила гри, кодекси поведінки, типи від­носин і звʼязків; у неоін­ституціональній економічній теорії його роз­глядають як ін­ституційне утворе­н­ня, що полегшує товарооб­мін завдяки зменшен­ню транс­акційних витрат покупців і продавців. 

Р. роз­різняють за формою, мас­штабом (обсягом і гео­графічним охопле­н­ням), роз­ташува­н­ням та типами учасників, а також за обʼєктами обміну. Два найпоширеніші типи Р. за формою — фізичний, пред­ставлений фізичними місцями, де здійснюють транзакції, та віртуальний, де торгівля може від­буватися повністю онлайн. Приклади віртуальних Р. — медіаринки, інтернет-ринки (електрон­на комерція), штучні Р., створені для обміну прав на похідні інструменти (на­приклад, торгівля викидами вуглецю). 

За мас­штабом ви­окремлюють місцеві, національні, регіональні та світовий Р. За рівнем насиченості Р. може бути рівноважним (попит дорівнює пропозиції), дефіцитним (попит пере­вищує пропозицію) і надлишковим (пропозиція пере­вищує попит); за структурою — конкурентним (Р. з умовно досконалою конкуренцією), з монополістичною конкуренцією, оліго- та монопольним. 

В Україні конкурентними є Р. овочів, фруктів та деяких інших сільськогосподарських товарів, що мають велику кількість продавців і однорідну продукцію; з монополістичною конкуренцією — Р. одягу та взу­т­тя, що мають багато брендів і магазинів, продукція яких від­різняється, а споживачі мають вибір між схожими варіантами; олігопольним — Р. мобільного звʼязку і АЗС; монопольним — Р. залізничних пасажирських пере­везень, по­стача­н­ня газу, електро­енергії і води в окремих регіонах. З

а рівнем роз­витку економічної свободи Р. можуть бути вільними або регульованими. Більшість із них під­порядковуються правилам і нормам, встановленим державою або між­народними торговельними угодами. На від­міну від послідовників мейнстріму економічної теорії, які вважають Р. ефективним і здатним до саморегулюва­н­ня, а роль держави обмежують забезпече­н­ням ринкових умов, пред­ставники альтернативних теорій (ін­ституціалізму, ав­стрійської школи, посткейнсіанства, екологічної економіки) вбачають роль держави в активному регулюван­ні Р. і пере­розподілі ресурсів з огляду на недоліки Р. та не­здатність забезпечити справедливість.

Завантажити статтю