Вікторовський Євген Євгенович

ВІКТОРО́ВСЬКИЙ Євген Євгенович (09. 10. 1926, Київ — 19. 12. 1956, там само) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1956). Під час 2-ї світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеч­чини. 1945—48 працював у Радянській військовій адміністрації в Німеч­чині статистиком і пере­кладачем (знав німецьку, французьку, англійську, польську, іспанську та румунську мови). Само­стійно ви­вчав праці німецьких математиків. 1949—52 на­вчався на фізико-математичному факультеті Київського педагогічного ін­ституту (за над­звичайні математичні здібності був пере­ведений з 1-го від­разу на 3-й курс). У студентські роки оригінальним методом уперше роз­вʼязав низку складних математичних питань, повʼязаних з пошире­н­ням алгоритму Чаплигіна-Пер­рона на задачу великого теоретико-функціонального значе­н­ня роз­вʼязків диференціальних рівнянь при найзагальніших умовах Каратеодорі. 1952—53 вчителював на Донеч­чині. Від 1953 — асистент кафедри вищої математики Київського політехнічного ін­ституту. Зробив значний внесок у дослідже­н­ня теорії оптимального керува­н­ня. Помер через місяць після захисту кандидатської дисертації «Интегральные кривые разрывного поля направлений», за яку спеціалізована вчена рада радіотехнічного факультету Київського політехнічного ін­ституту присудила йому науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. У 1960—80-х рр. завдяки результатам, які він отримав, було за­проваджено нові методики роз­вʼяза­н­ня інтегральних і диференціальних рівнянь із роз­ривним оператором. На основі його праці «Об одном обобщении понятия интегральных кривых для разрывного поля направлений» («Математический сборник», 1954, т. 34, № 2) роз­робили методику еквівалентності ви­значе­н­ня роз­вʼязку релейних диференціальних та інтегральних рівнянь. Автор праць у «Докладах АН СССР», «Известиях вузов. Математика», «Известиях Киевского политехнического ин­ститута». Його наукові здобутки викладено в книзі «Математика в СССР за сорок лет (1917—1957)» (Москва, 1959, т. 1).

Завантажити статтю