Столярчук Григорій Павлович

СТОЛЯРЧУ́К Григорій Па­влович (псевдонім — Григорій Загірний; 22. 08. 1923, с. Соболівка Корнинського, нині Житомирського р-ну Житомирської обл. — 30. 03. 2005, Житомир) — поет, пере­кладач, журналіст. Член НСПУ (1994). Під час 2-ї світової війни пере­бував у німецькому концтаборі, за що згодом за­знав пере­слідувань КДБ. Закінчив Житомирський сільськогосподарський ін­ститут (1953). У 1956—62 — завідувач від­ділу сільського господарства житомирської ра­йон­ної газети «Колгоспний прапор», 1962—65 — літпрацівник коростишівської між­ра­йон­ної газети «Ленінським шляхом», 1965—91 — старший літпрацівник та вла­скор обласної газети «Радянська Житомирщина». Дебютував 1940 добіркою віршів («Подяка», «Могила героїв», «Мрія») у журналі «Піонерія». Творчість С. присвячена Україні — її трагічній історії, важкому сьогоден­ню, примарному майбу­т­тю. Як він неодноразово за­значав, що якщо Україна ви­скочить із колоніальних рук Москви, тоді вона житиме так, як Франція, Велика Британія, Німеч­чина, Нідерланди, Швеція, а коли ж український народ залишиться під московською владою, та навіки загине. Окремі вірші покладено на музику (пісні «Поліський льонок», «Краю мій!», «Моє Поліс­ся голубе», «Засиніли поля»). Автор збірки поезій «Господарі землі» (1958); українських пере­кладів повістей білоруських письмен­ників В. Дубовки («Як Алик у тайзі заблукав», 1977), М. Парахневича («Моє і твоє дитинство», 1984; усі — Київ). У періодиці друкував пере­клади віршів Максима Танка, С. Блатуна, Г. Буравкіна, С. Граховського, В. Іпатової, Г. Клявка, К. Цвірки та ін. Твори С. опубліковані в часописах «Барвінок», «Хлібороб України», колективних збірниках «Слово молодих» (К., 1956), «Льоноцвіт» (1957; 1961), «Перший сніп» (1957), «Весняні шуми» (1960), «Вінок Кобзареві» (1961; усі — Житомир) тощо.