Коцур Іван Анатолійович

КО́ЦУР Іван Анатолі­йович (02. 02. 1990, с. Пирліца Унгенського р-ну, Молдова — 14. 06. 2023, по­близу с. Старома­йорське Волноваського р-ну Донецької обл., похований у с. Іванівка Кропивницького р-ну Кірово­градської обл.) — військовик. Капітан. Герой України (2025, посмертно). Від 1993 разом з родиною мешкав у Іванівці. Закінчив Кірово­градський технічний університет (нині Кропивницький, 2012). Працював на гранітному карʼєрі компанії «Ел­гран». 2015—16 проходив строкову службу в Збройних силах України, після якої у зван­ні старший солдат під­писав контракт. 2017 після ви­школу на курсах лідерства в Харківському університеті Повітряних сил отримав офіцерське зва­н­ня молодшого лейтенанта. 2018—19 брав участь в операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України. Від початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) як командир роти охорони обороняв м. Вознесенськ Миколаївської обл. Від 2023 — за­ступник командира роти—ін­структор із повітрянодесантної під­готовки роти морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала М. Остро­градського Військово-морських сил. Захищав м. Авдіївка Покровського р-ну Донецької обл., а також визволяв с. Сторожеве Волноваського р-ну. Під час веде­н­ня на­ступальних дій із захопле­н­ня та утрима­н­ня ви­значеного рубежу по­близу Старома­йорського ротна тактична штурмова група морської піхоти, яку він очолював, потрапила під прицільний об­стріл ворожого танку, внаслідок чого броньований автомобіль «Козак-2» командира групи був впритул уражений прямим влуча­н­ням танкового снаряду. Отримавши тяжке мінно-вибухове поране­н­ня, Іван Коцур наказав уцілілим морським піхотинцям від­ходити у най­ближчу лісосмугу, а сам лишився біля під­битої машини прикривати по­братимів, чим від­волік на себе шалений ворожий стрілецький та мінометний вогонь, загинув на полі бою. У жовтні 2024 на фасаді Іванівської школи йому встановлено меморіальну дошку.