Шпіца Володимир Григорович

ШПІ́ЦА Володимир Григорович (17. 06. 1913, м. Вовчанськ Харківської губ., нині Чугуївського р-ну Харківської обл. — 24. 01. 1986, Львів) — фахівець у галузі машинобудува­н­ня, організатор вищої освіти. Кандидат технічних наук (1951). Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Харківський інженерно-педагогічний ін­ститут (1934), Орські курси військових пере­кладачів Пів­ден­но-Уральського військового округу (1941), Військовий ін­ститут іноземних мов Червоної армії (м. Ставрополь Куйбишевської обл., 1942). Викладав 1934—41 на кафедрі деталей машин та вантажопід­йомних механізмів Куйбишевського індустріального ін­ституту (нині Самара; усі — РФ). Під час 2-ї світової війни від березня 1943 — на службі в Українському штабі партизанського руху, від червня того ж року — на командирських посадах у зʼ­єд­на­н­нях партизанських загонів під командува­н­ням О. Сабурова, А. Одухи. 1944—46 — директор Чернівецького індустріального технікуму; від 1946 — в Українському полі­графічному ін­ституті (Львів): 1951—73 — завідувач кафедри деталей машин, 1973—86 — доцент цієї кафедри, 1952—73 — ректор. Під його керівництвом в ін­ституті організовано 5 нових факультетів (заочний, київський вечірній, львівський та хмельницький загальнотехнічні, під­вище­н­ня кваліфікації), а також під­готовче від­діле­н­ня; роз­почато ви­да­н­ня республіканського між­ві­домчого науково-технічного збірника «Полі­графія та видавнича справа».