Шостак Олександр Олексійович

ШО́СТАК Олександр Олексі­йович (22. 01. 1944, с. Давидівка Якимівського, нині Мелітопольського р-ну Запорізької обл.) — поет, пере­кладач. Член НСПУ (1975). Закінчив Запорізький педагогічний ін­ститут (1974). Рано став сиротою, виховувався в дитбудинках, інтернатах. Був слюсарем, бетонярем, вантажником, культпрацівником, журналістом, завідувачем від­ділу Національно-культурного центру «Народний дім», від­повід­альним секретарем обласної організації товариства «Просвіта». Як поет працював неквапливо, довго виношував твір, вимогливо ставився до стилістичного оформле­н­ня, деякі вірші Ш. звучать ніби філі­гран­на обробка народнопісен­ної творчості. Домінантою його поетичних картин та етюдів є земля, як колиска «хліба і краси». Деякі твори опубліковані в альманахах «Великий Луг» (1992), «Веселий курінь» (1993), «Хортиця» (1994, 1998), «Весела Січ» (2000), антологіях «Січовий Парнас» (2000), «Обрус» (2008; усі — Запоріж­жя) та ін. Добре зарекомендував себе як публіцист (художньо-документальна оповідь «Веселка на будень»). Автор низки поетичних пере­кладів зі словʼянських мов. Окремі його твори пере­кладено російською, білоруською, вірменською, абхазькою, башкирською, калмицькою, хакаською і чуваською мовами.