Сушко Костянтин Іванович

СУШКО́ Костянтин Іванович (05. 10. 1946, с. Бабине Верх­ньорогачицького, нині Каховського р-ну Херсонської обл.) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (2003). Премія імені І. Франка (2004). Закінчив Запорізький педагогічний ін­ститут (1973). Працював на виробництві (1963—65); кореспондентом, завідувачем від­ділу пропаганди й агітації газети «Комсомолець Запоріж­жя» (1972—81), редактором багатотиражки «Дне­простроевец» (1981—88), кореспондентом газети «Индустриальное Запорожье» (1988—90), головним редактором тижневика «Выбор» (1990—92) та газети «Запорозька Січ» (1993—99); репортером тижневика «Суб­бота плюс» (2001—04), генеральним директором Національного заповід­ника «Хортиця» (2005—07). Від 2007 — на пенсії. У доробку — крає­знавчі путівники, збірки нарисів ате­їстичного та природо­охорон­ного характеру, оповідань про диких тварин, історико-публіцистичні роз­відки та літературні дослідже­н­ня, романи й повісті. Основні теми — природа, історія, крає­знавство, людські стосунки. Низку творів присвятив Запорізькому краю, зокрема о-ву Хортиця: книги «Наедине с Хортицей» (1986), «По Хортице» (1989; обидві — Дні­пропетровськ), «Хортица открывает тайны» (1999), «Острів Хортиця» (2001), «Я вибираю Хортицю», «Стежка на Хортиці» (обидві — 2004), «Наодинці з Хортицею» (2007), «Бентежна Хортиця» (2008; усі — Запоріж­жя), «Хортиця — острів святилищ» (Дн., 2013), «Заворожений острів» (Нікополь, 2016), «Людина й Острів. Хортиця — над усе!» (К., 2018), «Звідкіль на Хортиці дуби?» (З., 2020).