Сухар Іван Потапович

СУХА́Р Іван Потапович (27. 07. 1935, с. Омельник Оріхівського р-ну Дні­пропетровської обл., нині Пологівського р-ну Запорізької обл. — 26. 02. 1999, там само) — поет, композитор. Член НСПУ (1999). Після закінче­н­ня Мелітопольської школи садівництва (Запорізької обл.) повернувся до рідного села, працював агрономом, садівником. 1970—80 за­знав пере­слідувань за вільнодумство, був за­проторений до психіатричної лікарні, однак не від­мовився від своєї громадянської позиції. Дебютував 1986 добірками віршів у місцевій періодиці («Трудова слава», «Запорізька правда», «Голос Гуляйпі­л­ля», «Січеславський край», «Запорозька Січ»), пізніше його поезії друкували в газеті «Сільські вісті», журналі «Дзвін». Творчість С. від­значається образністю, емоційністю, пронизана щирим ліризмом, охоплює багато­гран­ні сторони життя. Він — поет від землі, виріс на ній, любив її, плекав урожаї, працюючи садівником за поклика­н­ням, тому й поезія його близька до народної. Нерідко до окремих одухотворених предметів автор звертається як до живих істот, персоніфікує їх, тому в нього природно діють і дерева, і хмари, і сонце, і трава. Окрім власних («Остан­ній шанс», «Марш закличний», «Ми українці», «Пісня патріотів» та ін.), поклав на музику окремі поезії Г. Лютого, М. Лиходіда.