Симоненко Петро Ларивонович

СИМОНЕ́НКО Петро Ларивонович (09. 01. 1927, м. Великий Токмак Дні­пропетровської округи, нині Токмак Пологівського р-ну Запорізької обл. — грудень 1987, Запоріж­жя, похований у рідному місті) — прозаїк, критик, пере­кладач. Член СП СРСР (1967). Закінчив ВПШ (1961), Київський університет імені Т. Шевченка (1964). Під час 2-ї світової війни брав участь у під­пільному русі в області. 1945—52 служив на флоті. Працював редактором Київського книжкового видавництва, старшим редактором від­ділу критики журналу «Прапор», у редакції газети «Червоне Запоріж­жя». Дебютував 1946 ста­т­тями та нарисами про людей праці у місцевій періодиці. Став ві­домим після оприлюдне­н­ня повістей «Літа орел» (Дн., 1967) та «Понад вітрами» (К., 1968) — художньо-документальні роз­повіді про життя і пошуки винахідника літальних апаратів з токмацького села Каї-Кулак Григорія Чечета, про його творчу спів­працю з ві­домим авіакон­структором Миколою Ребіковим, яка увінчалася спорудже­н­ням одного з перших вітчизняних літаків оригінальної кон­струкції. Цю тему роз­винув у повісті «Над ветрами» (Дн., 1979). Автор числен­них літературно-критичних статей, рецензій на книги, театральні ви­стави та ін. Пере­кладав із англійської, російської та словацької мов; разом із В. Бахтіним упорядкував збірник творів ленін­градських поетів у пере­кладах українською мовою («Поетичний Ленін­град», 1987).