Симоненко Петро Ларивонович
СИМОНЕ́НКО Петро Ларивонович (09. 01. 1927, м. Великий Токмак Дніпропетровської округи, нині Токмак Пологівського р-ну Запорізької обл. — грудень 1987, Запоріжжя, похований у рідному місті) — прозаїк, критик, перекладач. Член СП СРСР (1967). Закінчив ВПШ (1961), Київський університет імені Т. Шевченка (1964). Під час 2-ї світової війни брав участь у підпільному русі в області. 1945—52 служив на флоті. Працював редактором Київського книжкового видавництва, старшим редактором відділу критики журналу «Прапор», у редакції газети «Червоне Запоріжжя». Дебютував 1946 статтями та нарисами про людей праці у місцевій періодиці. Став відомим після оприлюднення повістей «Літа орел» (Дн., 1967) та «Понад вітрами» (К., 1968) — художньо-документальні розповіді про життя і пошуки винахідника літальних апаратів з токмацького села Каї-Кулак Григорія Чечета, про його творчу співпрацю з відомим авіаконструктором Миколою Ребіковим, яка увінчалася спорудженням одного з перших вітчизняних літаків оригінальної конструкції. Цю тему розвинув у повісті «Над ветрами» (Дн., 1979). Автор численних літературно-критичних статей, рецензій на книги, театральні вистави та ін. Перекладав із англійської, російської та словацької мов; разом із В. Бахтіним упорядкував збірник творів ленінградських поетів у перекладах українською мовою («Поетичний Ленінград», 1987).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Шановна Марія Іванівна. З., 1960; Святкова соната: Новели та оповідки. Дн., 1977; Своє небо: Повісті. К., 1983; Неспокійні знайомства: Повісті та оповідання. Дн., 1985.