ЯВО́РСЬКИЙ Володимир Володимирович (02. 12. 1994, Київ — 30. 05. 2024, м. Часів Яр Бахмутського р-ну Донецької обл., похований 08. 06. 2025 на Алеї слави Лукʼянівського кладовища у рідному місті) — військовик. Старший лейтенант. Герой України (2025, посмертно). Закінчив Київський військовий ліцей імені І. Богуна (2012), Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій (2018, спеціалізація «компʼютерні системи та мережі»), Національний університет водного господарства та природокористува­н­ня (2023, «фізична культура і спорт»), Національний університет «Одеська політехніка» (2024, «публічне управлі­н­ня та адмініструва­н­ня»). Професійно за­ймався регбі, ви­ступав за київський клуб «Антарес» (перший тренер В. Роганов), який двічі ставав чемпіоном Києва з регбі-15, володарем Суперкубка Києва, чемпіоном України з регбі-15 серед команд Вищої ліги (2014, 2016) та бронзовим призером вітчизняної Суперліги (2017). Отримав сертифікат тренера 1-го рівня за про­грамою Світової федерації регбі. На початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну 25 лютого 2022 долучився до ДФТГ «Щит Василькова», звідти пере­йшов до під­роз­ділу спеціального при­значе­н­ня «Артан» Головного управлі­н­ня роз­відки Міністерства оборони України, де виконував обовʼязки командира штурмового взводу. Брав участь у боях по­близу міст Бахмут, Купʼянськ (Харківська обл.), рейдах у ворожий тил. Був двічі поранений. Особисто брав у полон ворогів. 2023 по­близу Бахмута врятував із транс­порт­ного засобу, що його вразив FPV-дрон, 2-х по­братимів, а пізніше забезпечив вихід воїнів із напів­оточе­н­ня. Виявляв ДРГ на Харківщині, допомогав у під­готовці та виконан­ні спецоперації в акваторії Чорного моря. Протягом 2-х діб його група від­била 6 ворожих штурмів у Часовому Яру, знищивши понад 50 піхотинців і 5 одиниць техніки. Під час евакуації захисники потрапили під арт­об­стріл. Володимир Яворський загинув, прикриваючи собою по­братима. У квітні 2025 в парку імені М. Зерова в Києві висаджено дерево памʼяті.