Шевченко Олексій Леонідович

ШЕВЧЕ́НКО Олексій Леонідович (16. 09. 1962, м. Мукачево Закарпатської обл.) — гідрогеолог, радіо­еколог. Кандидат технічних (1994), доктор геологічних (2016) наук. Закінчив геологічний факультет (1984) та спецфакультет з під­вище­н­ня кваліфікації і пере­підготовки спеціалістів у галузі радіометрії та радіо­екології (1990) Київського університету імені Т. Шевченка. Працював 1984—98 в Ін­ституті гідротехніки і меліорації УААН: 1995—98 — завідувач лабораторії; 1998—2003 — у Науково-інженерному центрі радіо­гідрогео­екологічних полігон­них досліджень НАНУ; 2003—20 — у Київському університеті імені Т. Шевченка: від 2017 — професор кафедри гідрогеології та інженерної геології; від 2020 — головний науковий спів­робітник Українського гід­ро­метеорологічного ін­ституту Державної служби над­звичайних ситуацій України та НАНУ (Київ). На основі ра­йонува­н­ня об­ґрунтував пере­лік еталон­них меліоративних систем для Київської обл.; провів перші в Україні систематичні дослідже­н­ня за­брудне­н­ня ґрунтових вод ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs на осушувальних і зрошувальних системах за межами Чорнобильської зони від­чуже­н­ня (ЧЗВ); пояснив механізми вторин­ного за­брудне­н­ня та кількісно оцінив баланс ⁹⁰Sr у дренажних ка­налах ЧЗВ; вперше виділив 4 типи водооб­міну на осушувальних системах за характером вторин­ного радіо­активного за­брудне­н­ня ґрунтових і поверх­невих вод; оцінив ефективність різних методів очище­н­ня природних дренажних вод від радіонуклідів; роз­робив методологію ви­значе­н­ня барʼєрної стійкості водо­збірних басейнів до водного винесе­н­ня радіонуклідів та метод оцінки швидкості само­очище­н­ня під­земних вод від ⁹⁰Sr. Започаткував новий науково-прикладний напрям «меліоративна радіо­гідрогеологія»; об­ґрунтував доцільність виділе­н­ня «гідрогеологічної посухи», як окремого явища.