БОБЕ́РСЬКИЙ Бог­дан Юліянович (31. 10. 1922, с. Поляни, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 18. 04. 2020, Варшава) — архітектор, громадсько-культурний діяч. Народився у сімʼї грекокатолицького священ­ника, ре­пресованого у між­воєн­ний період польською, а після 2-ї світової війни — радянською владами. Член Варшавського від­діле­н­ня Спілки польських архітекторів (1952). Під час німецької окупації Польщі на­вчався у хіміко-шкірному технікумі у Радомі; 1952 закінчив архітектурне від­діле­н­ня Вроцлавської політехніки. Спочатку працював у проєктному бюро «Місто-проєкт-Столиця», а згодом до 1988 — у міському бюро проєктів «Варсент» у Варшаві. Член Українського су­спільно-культурного товариства; спів­робітник «Нашого слова», «Нашої культури», «Українського календаря»; хорист хорів «Дума» та «Журавлі» (1972–94). На громадських засадах опікувався похова­н­нями воїнів УНР у Варшаві. За його під­тримки виготовлений ескіз медалі з нагоди 1000-ліття хреще­н­ня Русі-України. Спів­автор (із В. Вапінським) проєкту кінотеатру «Варс» у Варшаві, автор проєкту церкви св. Йосафата у с. Круклянки (нині Вармінсько-Мазурського воєводства). Роз­робив багато іконостасів та інтерʼєри низки церков у Польщі, зокрема у Пере­мишлі, Бартошицях, Лелькові, Колобжезі, Ґурові-Ілавецькому, Лідзбарку-Вармінському, Доброму Місті, Ельблонзі, Решелі, Горлицях. У Варшаві спроєктував 2 памʼятники на могилах воїнів УНР, спільно із скульптором Г. Єршовим — памʼятник жертвам Голодомору. За­знавав пере­слідувань з боку польської комуністичної Служби без­пеки.