Янсон Ігор Кіндратович

Я́́НСОН Ігор Кіндратович (18. 03. 1938, Харків — 25. 07. 2011, там само) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1975), професор (1978), академік НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (2005). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980), премії Хьюлетт-Пак­кард Європейського фізичного товариства (1987), фонду А. фон Гумбольдта (Німеч­чина, 1995), імені Б. Вєркіна НАНУ (2006) та імені Л. Мейтнер (Швеція, 2008). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закінчив Харківський університет (1961) та заочне від­діле­н­ня Ленін­градської консерваторії (нині Санкт-Петербург, 1963). Від 1964 працював у Фізико-технічному ін­ституті низьких температур НАНУ (Харків): 1970–2011 — завідувач від­ділу мікроконтактної спектро­скопії; водночас від 1979 — професор Харківського університету. Наукові інтереси присвячені про­блемам фізики твердого тіла, низькотемпературної фізики металів та біо­фізики. Зробив значний внесок у фізику над­провід­ного стану речовини. Піонерськими є його дослідже­н­ня, результатом яких стало спо­стереже­н­ня нестаціонарного ефекту Джозефсона в над­провід­никах, що вже на початку наукової карʼєри принесло йому світове ви­зна­н­ня. Широкові­домі екс­периментальні дослідже­н­ня слабкої над­провід­ності, непружної тунельної спектро­скопії твердих тіл і біо­фізичні роботи з ви­значе­н­ня енергії звʼязку в молекулярних кри­сталах. 1974 від­крив метод мікроконтактної спектро­скопії, який полягає у досліджен­ні елементарних збуджень у металах за допомогою точкових контактів, роз­мір яких є меншим за довжину енергетичної релаксації. Цей метод здобув широке між­народне ви­зна­н­ня. Ви­вчив квантові та мезо­скопічні ефекти в ультрамалих точкових контактах, дослідив фундаментальні властивості нових актуальних сполук і матеріалів. Метод мікроконтактної спектро­скопії, який він роз­робив, набув значної актуальності у звʼязку із за­стосува­н­ням у нанофізиці, зокрема в досліджен­ні процесів пере­носу заряду та спіну в нанорозмірних обʼєктах і ви­вчен­ні змін їхніх магнітних властивостей під впливом струму надвисокої густини. Завдяки методам мікроконтактної спектро­скопії було продемонстровано можливість формува­н­ня спін-вентильної структури на атомному рівні.