Щербина Марія Володимирівна

ЩЕРБИ́НА Марія Володимирівна (11. 12. 1958, Харків) — фізик. Дочка В. Щербини. Доктор фізико-математичних наук (1998), член-кореспондент НАНУ (2012). Державна премія України в галузі науки і техніки (2018), премії імені М. Остро­градського (2009) та М. Лаврентьєва (2021) НАНУ. Закінчила Харківський університет (1981). Від 1983 працює у Фізико-технічному ін­ституті низьких температур НАНУ (Харків): 2000—03 — провід­ний науковий спів­робітник, від 2003 — завідувач від­ділу математичної фізики; водночас 2010—22 — професор Харківського університету; 2023—24 — член математичної школи Ін­ституту пер­спективних досліджень (м. Прінстон, США); 2024—25 — за­прошений професор Ін­ституту науки і технологій Австрії (м. Клостернойбурґ). Наукові інтереси зосереджені на за­стосуван­ні теорії ймовірностей у різноманітних задачах математичної фізики, зокрема ви­вчен­ні ймовірнісних про­блем статистичної механіки випадкових систем, спінового скла та нейрон­них мереж, і досліджен­ні різноманітних граничних роз­поділів та випадкових процесів, повʼязаних зі спектральною теорією випадкових матриць великих роз­мірів. Праці, присвячені ймовірнісним аспектам моделей спінового скла та нейрон­них мереж, стали першими математичними дослідже­н­нями в теорії середнього поля для спінового скла і від­крили новий напрям у за­стосуван­ні теорії ймовірностей у математичній статистичній механіці. Одним з найвагоміших здобутків у теорії випадкових матриць є доведе­н­ня нею ві­домої гіпотези універсальності локального роз­поділу власних значень випадкових матриць, за­пропонованої Ф. Дайсоном у 1960-і рр. Окремим важливим напрямом робіт з дослідже­н­ня випадкових матриць є роз­робле­н­ня нового універсального методу доведе­н­ня центральних граничних теорем для лінійних статистик власних значень різноманітних випадкових матриць та випадкових графів.