Цехновіцер Марк Мойсейович

ЦЕХНОВІ́ЦЕР Марк Мойсе­йович (06(18). 02. 1890, м. Оскол Курської губ., нині Бєлгородської обл., РФ — 13. 05. 1945, Москва) — мікробіо­лог, імунолог. Доктор медицини (1924), професор (1930), академік АМН СРСР (1944). Заслужений діяч науки УРСР (1943). Закінчив фізико-математичний (1913) та медичний (1915) факультети Харківського університету. Від 1917 працював у Харківському бактеріологічному ін­ституті (з пере­рвою): 1932—42 — завідувач імунологічного від­ділу, за­ступник директора з наукової роботи; водночас від 1921 — у Харківському медичному ін­ституті: 1935—42 — завідувач кафедри мікробіо­логії; 1930—35 — професор одно­ймен­ної кафедри Українського ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (Харків). 1919—21 служив військовим лікарем. Від 1942 — за­ступник директора з наукової роботи, завідувач екс­периментальної лабораторії Центрального ін­ституту контролю сироваток і вакцин (Москва). Ви­вчав збудника туберкульозу, про­блеми алергії, імунітету, хіміотерапії. Значну частину досліджень присвятив пита­н­ням вакцинації проти туберкульозу та висипного тифу, лабораторної діагностики газової ранової інфекції. Один з ініціаторів упровадже­н­ня вакцини БЦЖ у практику імунізації та організатор виробництва препарату в Україні.