Халатов Артем Артемович

ХАЛА́́ТОВ Артем Артемович (14. 12. 1942, Ташкент) — фахівець у галузi високотемпературної теплофiзики та тепло­енергетики. Доктор технічних наук (1978), професор (1981), академік НАНУ (2012). Заслужений діяч науки і техніки України (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2010), премії імені Г. Проскури (1992) і В. Толубинського (2003) НАНУ, Наукового комітету НАТО (2002), імені О. Ликова НАН Білорусі (2010). Закiнчив Казанський авiацiйний iн­ститут (РФ, 1967), де від­тоді й працював. Від 1978 — в Iн­ститутi технiчної теплофiзики НАНУ (Київ, 1979—83 — за сумісництвом): від 1983 — завідувач вiд­дiлу високотемпературної термогазодинаміки, водночас 1986—94 — за­ступник директора з наукової роботи; 1979—81 — професор Київського вищого військового авіаційно-інженерного училища; від 1981 з пере­рвою — у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний ін­ститут»: 2011—21 — засновник і завідувач кафедри фізики енергетичних систем, від 2021 — професор кафедри прикладної фізики; 1996—2001 — за­прошений професор Університету м. Кардіфф (Велика Британія), 2003—04 — Військово-повітряної академії США й Університету шт. Юта; від 2015 — завідувач від­ділу термогазодинаміки енергетичних газотурбін­них установок Від­діле­н­ня цільової під­готовки Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут» при НАНУ; від 2022 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу про­гнозува­н­ня роз­витку електро­енергетичного комплексу Ін­ституту загальної енергетики НАНУ (Київ). Створив загальну теорію термогазодинаміки потоків у полях від­центрових масових сил різної природи. Об­ґрунтував умови фізичної подібності обертових систем, закручених, вихрових і криволінійних потоків, отримав найбільш загальні закони тепло- та масооб­міну в потоках з закруткою, сформулював більш точні межі режимів в обертових ка­налах, роз­винув теорію від­центрової не­стійкості Гертлера, сформулював умови ламінарно-турбулентного пере­ходу і випереджаючого зро­ста­н­ня теплооб­міну в поверх­нево-вихрових системах. Вперше виявив нові фізичні явища — пригніче­н­ня пристін­ної турбулентності в потоках з закруткою, стрибкоподібну зміну витрат закрученого потоку в над­звукових соплах Лаваля, створе­н­ня обʼємно-вихрової структури в поверх­нево-вихрових системах. Отримані результати послужили основою нових фізичних концепцій і методів роз­рахунку високої точності, що викори­стані при роз­роблен­ні вихрових систем охолодже­н­ня лопаток авіаційних, морських і енергетичних газових турбін, малогабаритних ракетних двигунів управлі­н­ня зі змінюваною тягою, нових вихрових технологій аеротермодинаміки для різних галузей промисловості.