Філіппов Анатолій Петрович

ФІЛІ́П­ПОВ Анатолій Петрович (29. 11. 1899, с. Глухівці Бердичівського пов. Київської губ., нині с-ще Хмільницького р-ну Він­ницької обл. — 23. 04. 1978, Харків) — фахівець у галузі прикладної математики і механіки. Доктор технічних наук (1948), професор (1939), академік АН УРСР (1967). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1968). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1984, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківські технологічний ін­ститут (1920) та ІНО (1922). Працював у Харкові: 1920—25 кон­структором на паровозобудівному заводі; 1925—28 — в Управлін­ні з будівництва електро­станцій; 1928—31 — у тресті «Тепло і сила»; 1931—41 — в НДІ споруд; від 1945 — в системі АН УРСР: в Лабораторії гідравлічних машин (згодом — філія Ін­ституту механіки, від 1954 — директор); 1948—72 — керівник філії Ін­ституту технічної теплофізики, на базі якої створено Ін­ститут про­блем машинобудува­н­ня (1972—78 — завідувач від­ділу нестаціонарних механічних процесів). Одночасно 1948—61 викладав у Харківському політехнічному ін­ституті. Наукові дослідже­н­ня: прикладна теорія пружності, теорія коливань механічних систем, вплив руху вантажів на кон­струкції, оптимізація елементів кон­струкцій. Створив науковий напрям, повʼязаний з оцінкою міцності елементів сучасних кон­струкцій в умовах інтенсивних статичних та динамічних навантажень при урахуван­ні високотемпературних полів і впливу середовища. Один із перших широко використовував чисельні методи й обчислювальну техніку для роз­вʼяза­н­ня задач міцності в машинобудуван­ні та будівництві. Зробив вагомий внесок у роз­виток теорії прикладних коливань.