Ковалевська Любов Олександрівна

КОВАЛЕ́ВСЬКА Любов Олександрівна (06. 01. 1953, с. Єрки Свердлов. обл., РФ) — журналістка, письменниця. Міжнародна премія за мужність у журналістиці (1991). Закін. Нижньотагіл. пед. інститут (РФ, 1976). В Україні — від 1977, мешкала і працювала у м. Прип’ять Київ. обл. (нині зона відчуження). Спочатку учителювала, від 1979 — ред. рубрики упр. будівництва ЧАЕС г. «Трибуна енергетика». 27 березня 1986 у г. «Літературна Україна» опублікувала статтю «Не приватна справа» про недоліки та брак на буд-ві третьої черги ЧАЕС, яка стала передбаченням катастрофи та зробила авторку відомою у світі. Евакуйована у Київ. 2002 виїхала у м. Рязань (РФ). У результаті отриманого у квітні 1986 у м. Прип’ять (2 км від аварій. ЧАЕС) удару радіоактив. йоду захворіла на рак щитовид. залози й практично перестала давати усні інтерв’ю. Після 1986 досліджувала проблеми морал., соц., радіобіол. та мед. наслідків Чорнобил. катастрофи, аналізувала як публіцист різні аспекти функціонування атом. енергетики. 1995 у Києві видала ґрунт. наук.-публіцист. книгу «Чернобыль “ДСП”» — незалежне журналіст. розслідування, побудоване на документах із грифом «Таємно». Широкий резонанс викликала серія її публікацій у г. «День» (Київ, 2000–01), присвяч. темі закриття ЧАЕС, проблемам саркофагу, негатив. наслідкам ядер. енергетики, менталітету українців, ролі еліти в суспільстві. Авторка кн. «Защита и незащищенность», «Длинные руки беды» (обидві — 1989), «Чернобыльский дневник (1986–1987): Заметки публициста» (1990; усі — Київ).

Завантажити статтю