Терещенко Марко Степанович
ТЕРЕ́ЩЕНКО Марко Степанович (07(19). 01. 1894, с. Ковалиха Черкаського пов. Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 18. 08. 1982, Харків) — актор, режисер. Чоловік В. Варецької. Заслужений артист УСРР (1930). Закінчив Музично-драматичну школу М. Лисенка в Києві (1914). Творчу діяльність розпочав у Києві як актор Молодого театру під керівництвом Леся Курбаса (1917—18), також працював у Театрах імені Г. Михайличенка (1922—23), Першому державному імені Т. Шевченка (1925), очолював як режисер і актор «Центростудію» (поставив сучасні монументальні вистави за інсценізаціями творів П. Тичини, І. Еренбурга, Ю. Лебединського, так звані масові «мистецтва дійств»); актор і режисер Одеського драматичного театру імені Революції (1927—29); засновник та актор Харківського театру Революції (1931—35; від 1937 — імені Ленінського комсомолу, від 1940 — Чернівецький український музично-драматичний театр імені О. Кобилянської); художній керівник та режисер Тернопільського українського драматичного театру імені І. Франка (1940—41); викладач Харківського інституту культури (1945—76). Здійснив постановки фільмів «Микола Джеря» (за І. Нечуєм-Левицьким, 1927, режисери Й. Рона, М. Терещенко, Всеукраїнське фотокіноуправління), «Дорогою ціною» (за М. Коцюбинським, 1957, режисер М. Донський, Київська кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка). Автор книг «Мистецтво дійства» (1921), «Крізь лет часу» (1974), «Театральні горизонти» (1981; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Диктатура» (1929), «Кадри» (1930), «Дівчата нашої країни» (1933) І. Микитенка, «Суєта» І. Карпенка-Карого, «Маруся Богуславка» М. Старицького, «97» М. Куліша, «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Підеш — не вернешся» І. Кочерги.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
