Стешенко Микола Володимирович

СТЕШЕ́НКО Микола Володимирович (28. 11. 1927, с. Диканька, нині с-ще Полтавського р-ну Полтавської обл. — 18. 03. 2018, с-ще На­учний Бахчисарайського р-ну, АР Крим) — астрофізик. Доктор фізико-математичних наук (1973), академік НАНУ (1997), член-кореспондент РАН (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1950). Працював 1953—57 в Астрономічній обсерваторії Київського університету імені Т. Шевченка; від 1957 — у Кримській астрофізичній обсерваторії (На­учний): 1960—87 — за­ступник директора, 1987—2005 — директор. Виконав низку важливих досліджень на основі наземних спо­стережень Сонця, які мають фундаментальне значе­н­ня для ро­зумі­н­ня природи сонячного магнетизму та сонячної активності. За­ймався космічними спо­стереже­н­нями та їх інтер­претацією. Зробив значний внесок у дослідже­н­ня ультрафіолетових спектрів активних областей на Сонці, отриманих за допомогою орбітального сонячного теле­скопа ОСТ-1 на космічній станції «Салют-4». За його участі роз­роблено методи про­гнозува­н­ня радіаційної без­пеки сонячних спалахів, які за­стосовували в оперативній службі під час польотів радянських космонавтів. Ще одна сфера діяльності С. — адаптивна оптика і оптичні системи для наземних і космічних теле­скопів нового поколі­н­ня. Під його керівництвом організовано лабораторію, де освоєно технологію отрима­н­ня першокласних великогабаритних оптичних поверхонь, зокрема дзеркал із ситалу. Завдяки цьому створено сонячний орбітальний теле­скоп ОСТ-1 та зоряний космічний теле­скоп, встановлений у березні 1983 на космічній високо-апогейній станції «Астрон», який упродовж 6 р. давав цінну кількісну інформацію про ультрафіолетові спектри зір, галактик, квазарів, комети Гал­лея і наднової зорі SN 1987A. Його імʼя присвоєно одній з малих планет Сонячної системи.