СТАРОДУ́БЦЕВА Лідія Володимирівна (25. 12. 1962, Харків) — архітектор, мистецтво­знавець, філософ. Дочка Н. Колосової, дружина В. Стародубцева. Кандидат архітектури (1992), доктор філософських наук (2004). Член НСХУ (2000). Закінчила Харківський інженерно-будівельний ін­ститут (1985). Від­тоді працювала архітектором, мистецтво­знавцем Українського спеціального науково-ре­ставраційного ін­ституту «Укр­проєктре­ставрація»; від 1994 — у Харківській академії культури: від 2004 — професор кафедри історії та теорії культури; водночас від 2003 — в Харківському університеті: від 2004 — професор кафедри теоретичної та практичної філософії, від 2009 — засновник і завідувач кафедри медіа-комунікацій. Наукові інтереси присвячені філософським про­блемам історії та теорії культури, мистецтва і архітектури. Основний напрям досліджень — памʼять і забу­т­тя в історії ідей, мнемонічна герменевтика культури. Авторка статей у журналах «Во­просы философии», «Человек», «Мир психологии», «Collegium», збірниках «Філософські перипетії», «Мультиверсум», «Вторая навигация». Учасниця всеукраїнських і між­народних симпозіумів, конференцій, зокрема в Італії, Росії, США, Угорщині. Від 2015 спів­працює з Радіо Свобода. Авторка та ведуча теле­про­грам «Чайна церемонія» на ка­налі Р1 (2005–06), «Діалоги» на «7 ка­налі» (2011–17), «Арт-Допит» на ка­налі «Simon» (2014–15). Авторка сценарію, продюсерка і режисерка серії короткометражних фільмів, присвячених гострим і нагальним про­блемам в Україні. Арт-кураторка ви­ставок «Утопія Ваг Гога» і «Техноарт-містерія». Головна редакторка серії культурологічних ви­дань та збірників статей. Організаторка і модераторка низки комунікативних проєктів, спрямованих на між­дисциплінарну інтеграцію («Полілог», «UnVacuum», «El Topos»).