Поповський Анатолій Михайлович
ПОПО́ВСЬКИЙ Анатолій Михайлович (29. 10. 1935, с. Приют Магдалинівського, нині Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл. — 03. 11. 2025, Дніпро) — мовознавець. Доктор філологічних наук (1991), професор (1992). Закінчив Дніпропетровський університет (нині Дніпро, 1962), де відтоді й працював: 1972—91 — доцент кафедри української мови, 1991—97 — завідувач кафедри загального та словʼянського мовознавства; 1998—2018 — завідувач кафедри мовної підготовки Дніпровського університету внутрішніх справ. Наукова діяльність: історія української літературної мови, діалектологія, ономастика, лексикографія, бібліографія, наукова термінологія, фразеологія, історія фольклористики, літературознавство, краєзнавство. Досліджував мову художньої, фольклорної, лінгвістичної спадщини, преси Полтавщини та Південної України; мовні особливості творів М. Венгера, Л. Жигмайло, В. Корнієнка, М. Коцюбинського, І. Манжури, А. Свидницького, М. Труби, М. Кузьменка та ін. Уклав дві поетичні збірки «Молода муза Січеславщини» (1998; 2000), альманах «Поетична Феміда» (2004). Автор статей до ЕСУ, УЛЕ, енциклопедії «Українська мова», «Шевченківської енциклопедії» та ін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мова фольклору та художньої літератури Південної України 19 — початку 20 ст. 1987; Нормативні тенденції в мові фольклору Південної України 19 — початку 20 ст. 1988; Значення південноукраїнських степових говорів у формуванні літературно-національної мови. 1989; Бібліографічний огляд наукових праць проф. В. С. Ващенка з українського мовознавства. 1990; Українізми в російських народних говорах: Слов.-покажч. 1994 (співавт.); Самобутні тенденції у розвитку мови: Навч. посіб. 1995 (співавт.); Лінгвістичне та історико-культурне значення полтавських говорів у формуванні української літературно-національної мови. 2015; Південноукраїнські джерела в історії формування української літературної мови. 2018; У роздумах плинного часу. 2020; Дещиця про українські прізвища. 2020 (усі — Дніпропетровськ/Дніпро).